Про радянське "безкоштовне" житло

Днями в одній із груп користувачка зробила черговий совковий, абсолютно маніпулятивний вкид: „Тепер у тебе 300 сортів ковбаси, джинси і 200 каналів, але нема безкоштовних житла, медицини та освіти. Ти отримав те, що хотів.” Звісно ж, російською.

Як розподілились вподобання? 85% поставили „подобається”, 15% сміялись, або плакали. Меншість була активною а коментарях, а більшість мовчки крутила дулі. Як на президентських виборах. Власне, як завжди останнім часом. „Ви меліть язиком, пишіть, що хочете, а нам своє голосувать.” Докоряли мені, що чорню все хороше, що невдячний і що тепер устократ гірше. Той майданчик себе вичерпав, але думки лишились, тож поміркую тут. А тих, котрі прочитають, прошу висловитись: цікаво почути оцінку інших.

Скажу одразу, що я не любитель „чорнити”, але й противник „відбілювати”. Чорнити це погано, але устократ гірше сіре й безбарвне минуле фарбувати в яскраві кольори нібито буявого життя. Тож якщо хтось узявся ідеалізувати недавнє минуле, маю мету нагадати про реальність. Лише так, не більше. Буде, очевидно, чотири частини. Це перша.

То чи було за радянської влади безкоштовне житло? Так може вважати лише людина, що не розуміє елементарних основ економіки та ніколи не чула про „сир у мишоловці”. Радянська влада, дарма, що була атеїстичною, сказала: „Люди, ми все зароблене вами заберем і поділим так, щоб ви були задоволені. Ми такі вправні, що п’ятьма хлібами нагодуємо всіх.” На руки віддавали хіба чверть, а решту ...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике