СЮТ ще є, директора вже нема

Сьогодні мене, Кияницю Василя Васильовича, звільнили з посади директора Носівської СЮТ і керівника гуртка радіозв’язку. Таким чином, мною встановлено ще один всеукраїнський рекорд: на посаді директора позашкільного закладу я сумлінно, добросовісно і результативно пропрацював неперервно 47 років і 10 місяців! Я її створював і при мені її зруйнували, не давши дожити до півстолітнього ювілею всього два роки. Зі мною звільнили решту педпрацівників СЮТ, розправившись таким чином за три місяці з усім колективом.

Мені не соромно ні перед людьми, які працювали зі мною, ні перед носівчанами, ні перед сотнями вихованців, найстарші із яких вже мають за 60 років, а наймолодші не мають ще й десяти. Я глибоко вдячний всім, хто працювали в СЮТ у різні роки. Низький уклін всім вам… Ви всі робили велику справу позашкільного навчання і виховання молоді і славу нашого закладу на весь колишній союз і на всю Україну. Наші досягнення увійшли до Української Вікіпедії, книг і до інших відомих джерел інформації славлячи поліську Носівщину і роблячи її відомою у світі. Де таке є, щоб двоє працівників невеличкого закладу були нагороджені Грамотами Верховної Ради України? Проте чинна влада виявилася холодною і байдужою до цих досягнень і про це мої розповіді ще попереду.

Наразі ж прошу Міжнародна асоціація позашкільної освіти - МАПО зареєструвати мій рекорд. Це стане орієнтиром для тисяч моїх колег керівників позашкільних закладів України.

Щодо долі Носівської СЮТ,...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике