Частка янголів

Воду Андрій Ворон пив не одразу («свіжа вода, як свіжий хліб, – недозріла»), наливав у глиняний глек і кидав туди жменю ягід (будь-яких), або розкраяне начетверо яблуко чи інший плід, або декілька кружалець цитрини чи навіть огірка. Казав, що ягода, плід, відірвані від кореня, все ’дно продовжують стягувати собі поживу, себто – і з води тягнуть завислий мул та інші мертві рештки і солі. Себто – чистять воду, м’якшать і віддають їй свою силу. Називав таку воду «оживленою». Вона й смак має інший. Цілий день він доливав глек, а увечері «вичахлі» в ній ягоди і плоди висипав під дерево.

Але про воду. А вино, виявляється, теж можна «оживити», а заодно й охолодити. Достатньо кинути в келих декілька заморожених виноградин. Цей секрет йому відкрили мегрели в Колхіді, коли він там саджав гаї каучукових дерев. Так само, як і «женити» вина, формуючи оригінальні букети, лікувати їх оцтовість і «сопливість», усувати сторонні запахи. Колхідяни навіть мали свою просту «винну» філософію: «Пий вино – це вічність життя. І будь щасливий цим моментом. Бо цей момент – твоє життя». У таборі на Колимі з ним сидів старий біолог, учень Луї Пастера. Розповідав, що вином рятувався Сократ, який із доброї волі підбирав на вулицях Афін трупи померлих від чуми і відвозив на кладовище. Так і не захворів. А ще казав, що від зарази найкращий лік – остерігатися її, але не боятися. І святий Петро в Римі, охопленому пошестю, радив замість гнилої води пити вино. Та й сам великий Пастер казав, що у вин...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике