"Бурдовий кустюм"

Середньої статури, гарний обличчям, спокійний, розважливий, зайвого слова ніколи не скаже, до батьків та односельців старших за віком ставився з повагою; дружелюбний з ровесниками, лагідний із дівчатами, доброзичливий із дітлахами – таким був на селі Григорій П. Не одна дівчина мріяла поєднати з ним свою долю. Не стала винятком й Арина, закохавшись у нього чи не до безтями…

Одного року та ще й в одну ніч в селі з’явилися на світ чотири дівчинки. Трьох із них нарекли Наталіями, а четверту – Ариною.
Григорій народився декількома днями раніше.
Усі четверо мешкали на одному кутку, тому не дивно, що знали одне одного з дитинства. Дуже часто доводилось перетинатись і в зрілому віці. Тісне спілкування далося взнаки: дитяча дружба переростала в любов…

На сільських вечорницях Арина не зводила з нього закоханих очей. Дуже припав до душі Григорій і одній із Наталок, але та, навпаки, й знаку не подавала. Уже давно на Аринині погляди звернули увагу інші сільські дівчата та хлопці, інколи брали на кпини: «молодий з молодою, наче борщ з лободою». Для Григорія Арина була подругою дитинства, не більше, тому він був неприступний, зустрічаючись поглядом із дівчиною, лише винувато відводив очі – його серце належало іншій. Уже давно запала в серце парубка Наталка, до якої він попервах боявся навіть підійти, а коли нарешті наважився освідчитись, з’ясувалось, що їй він далеко не байдужий. Тож, чого довго чекати – сватання-могорич та вже й назначений день весі...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике