Михайло Кирпонос у національній пам’яті: чи є сенс ним пишатися?

З радянського часу комуністичного діяча й воєначальника Михайла Кирпоноса (12 січня 1892 — 20 вересня 1941 року) звикли шанувати як героя: командувач великим військовим округом і найпотужнішим фронтом, Героя СРСР отримав за вдалу військову операцію, загинув у боротьбі з нацистським агресором. Так, його ім’ям названа місцева школа на малій батьківщині, в с. Вертіївка Ніжинського району Чернігівської області.

Проте, не все так просто й трафаретно. В незалежній, демократичній державі Україна необхідно чітко визначити ставлення до цієї постаті, відповісти на питання: чи є сенс ним пишатися, брати за приклад для наслідування для всіх поколінь українських громадян? Як його оцінити відповідно законодавства з національної пам’яті?

Перегляд ключових фактів із біографії Кирпоноса Михайла Петровича показує наступне:

1) ПЕРІОД УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 РОКІВ.

У січні 1918 року, після демобілізації з лав російської армії, повернувся в рідні краї. На той час 3-м Універсалом УЦР 20 листопада 1917 року вже була проголошена Українська Народна Республіка. Однак «героя» не надихала ідея вільної й незалежної України, тож він подався до російських більшовицьких загонів, воював на Чернігівщині проти Української держави гетьмана Павла Скоропадського. Згодом опинився в більшовицьких гібридних військах, замаскованих під українські (повний аналог сучасних маріонеткових «ЛНР/ДНР»). Надалі вже безпосередньо служив в «офіційних» формуваннях російс...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике