Цугцванг віри

В Євангелії читаємо, що Христос зцілював людей «побачивши віру їхню» (наприклад, Мк 2:5).

Отже, віра в Бога Живого може перемагати хвороби. Внутрішній стан віруючої людини можна охарактеризувати словами церковної молитви: «самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богу віддамо». Віра завжди є кроком назустріч Богові без вагань, «задніх думок» і страху за майбутнє. Християни перших століть дуже часто були жорстоко переслідувані римською владою. Кожного разу, йдучи на богослужіння, вони ризикували потрапити, наприклад, у цирк до лап хижих звірів або, в «кращому» випадку - на каторгу... Але вони все одно збиралися на Євхаристію, адже, за словами апостола: «Хто відлучить нас від любові Божої: скорбота, чи утиски, чи гоніння, (...) або небезпека чи меч? Як написано: за Тебе умертвляють нас кожен день; вважають нас за овець приречених на заколення. Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас. Бо я певний, що ні смерть, ні життя, (...) ні висота, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любові Божої» (Рим. 8:35-39). Отже, християнин, який любить Бога понад усе (і довіряє себе Йому), не зважатиме на перешкоди, котрі стоять між ним і Тим, кого він любить. Для таких двері церков мають бути відкриті завжди.

Разом з тим, той же апостол говорить, що серед християн є категорія «немічних у вірі», тобто таких, чия віра ще зовсім недосконала. Їх ніхто не має права засуджувати бо «Не станемо більш судити один одного, а краще думайте...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике