Кінець місцевого міфу

За століття російської окупації ті чи інші маркери метрополії були насаджені в кожному селі і місті. Мало, скажімо, було оголосити «Слово о полку Ігоревім» зразком російської культури (хоча Росія була оголошена лише в 1720 році, а до того лише – Московське царство), але ще й треба вулицю, що в Новгороді- Сіверському веде до пам’ятника Ярославні назвати вулицею – ні, не князя Ігоря і не Ярославни, а Пушкіна. Щоб навіть на підсвідомому рівні була прив’язка до російської культури. На жаль, навіть зараз у новгород- сіверському музеї «Слова о полку Ігоревім» не превалюють концепції, скажімо, Бориса Яценка та Миколи Ткача, які довели україноцентричність «Слова»…

Схожа ситуація скрізь. А якщо тільки десь збереглася старовинна гармата – не сумнівайтеся, вона вже давно маркована як російська. Як і в Городні – райцентрі на Чернігівщині, що так недалеко від російського кордону. Гармати, що прикрашають центр міста, давно і здавалось би надійно «прив’язані» до московського царя Петра I. Про це авторитетно стверджує і напис на пам’ятнику (на фото).

Це ж було стверджено не тільки краєзнавцем радянських часів Іваном Дудком, але й сучасними, що виховувалися на історії КПРС та «науковому атеїзмі». Щоправда, тепер для підсилення аргументації притягують і старих авторів – періоду Російської імперії. Так посилаються на відомого дослідника Опанаса Шафонського, який у «Чернігівського намісництва топографічному описанні» 1786 року писав: «Імператор Петро I під час шведської...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике