Десна і Дніпро

…Десна впадає до потужного плину сивих та холодних дніпрових вод трохи північніше від тієї достатньо умовної позначки, де закінчується теперішній Київ, розбухлий та розжирілий через безугавне заковтування приміських хуторів та селищ.

Від тих дерев’яних та залізних причалів, що виходячи за межі Подолу, досягають метромосту, декілька разів на день рушають невеличкі, помірно прудкі, помірно димучі катери. Їхні рейди до гирла ріки-жінки, ріки-відьми, до того від віку вистудженого та глибокого чорноводдя, де ріка-жінка стає здобиччю ріки-чоловіка, легковажно та дещо зневажливо прийнято називати «прогулянками», хоча елемент розваги майже відсутній через те наскільки карколомно люди на палубах цих катерів переходять із імлистого світла Києва до сліпучої напівтемряви Полісся, від ревучої тиші Дніпра – до голодного шепоту Десни, від київського триглавого сонця – до чернігівського зраненого напівсонця, від середини дня – до початку сонячного затемнення. Люди перетинають межу між двома українськими світами, а це складно назвати прогулянкою.

Десна, біжучи на південь із поліського чорного марева, робить велику дугу, прогризаючи піщані безплідні землі, розсуваючи безпросвітні бори, долаючи шлюзи та народжуючи цілі сонмища боліт, заплав й дочірніх ручаїв. Залишаючи північно-східний Київ машиною або ж автобусом, ви немовби рухаєтесь проти деснянських течій, ви рухаєтесь вздовж ріки, яка лишатиметься для вас вогкою невидимкою допоки ви не наблизитесь до Чернігова й н...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике