Чортоклен біля козацьких могил

Отець Ігор Шемяков - священик ПЦУ. Від імени козацького роду Клима Гузя вперше за останні сто років відвідав Голінку. Сходив до фундаменту Спасівської церкви, де хрестили його прадіда й діда - Клима й Олексія Гузя. Потім пішов на куток Гузівка, де вже нема жодного Гузя, але ще є шість гузівських хат. Походив по горбику, який залишився від дворища, з якого викинули на сніг його багатодітних предків 1929 року. Потім о. Ігор ламав чортоклен на Книшевому кладовищі - коло найстаріших козацьких могил.

Поруч із отцем Ігорем Шемяковим-Гузем - його вірна супутниця по життю, їмосць Світлана. Уродженка міста Кальміуське Донецької області. Власне, й сам нащадок голінських козаків Гузів - Ігор Шемяков - народився на Донеччині. І саме там 15 років служив Богу й людям у храмі Київського патріярхату.

Коли Москва запалила Донбас, до останнього був зі своєю паствою. Витягував трупи наших солдатів з Іловайського котла. Ходив на переговори до командирів російських військ - аби віддали загиблих. Потім жив під обстрілами і, лягаючи спати, щовечора прощався з рідними. Потім вивіз родину й хворого на ДЦП сина Станіслава до монастиря на Буковині. Потім забрав матір - оту пані Гузь, що ніколи не бачила Голінки, бо народилася у родині "розкуркулених".

- Ти шо, ковбасу купив? - перелякалася мати о. Ігоря, коли той у Чернівцях їй приніс поїсти. У рідному Калміуському, який залишився під окупацією, ковбасу було їсти не можна. Бо її робили з жахливих субпродуктів, від...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике