Дев' яностолітній Павличко

Його не можна малювати лишень рожевими а чи чорними фарбами. Але Павличко - це явище.

Вашій увазі - уривок із моєї майбутньої книги - біографії Левка Лук'яненка.

"Певно, не раз гикалося Дмитрові Павличку після його патетично - викривальних виступів «бандерівських злочинів», адже на зоні його лаяли на всі заставки, особливо за поїздку в США, інспіровану і фінансовану КГБ – там він на зустрічах з емігрантами виконував ганебну ролю виправдовувача окупантів і брехуна щодо УПА та ОУН (І як тепер дивно було читати тому ж Лук’яненку спогади Павличка, де він говорить, що підлітком був в …УПА). Хоча, люби, Боже, правду, внесок Павличка в українську скарбницю великий – згадаймо хоча б пісню Олександра Білаша «Два кольори» на його слова, що стала народною. Проте в мордовських та уральських таборах люди, засуджені на 15 – 25- річне нидіння і вмирання, мали право на різкі, однозначні чорно- білі оцінки.
Що, власне, не завадило Левку Лук’яненку і Дмитру Павличку тісно співпрацювати, коли останній, як голова парламентської комісії, лобіював кандидатуру Левка Лук’яненка на посаду посла України в Канаді. Але й після цього Левко Григорович не вважає за можливе замовчувати своє табірне ставлення до відомого поета – конформіста.

Навіть через два десятки років після проголошення незалежности України, навіть його друг з гімназійних років, який і сам пригинався, називаючи це валенроддизмом, - Роман Іваничук в лекціях студентам запитував сам себе: «Чи по...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике