Зе-команда: "Котляревський мені без надобності"

Чесно кажучи, я сьогодні був шокований після отримання інформації про видатки, закладені до проєкту Державного бюджету на 2020 рік для "підтримки книговидавничої справи та популяризації української літератури в світі, забезпечення діяльності Українського інституту книги" .

Для непосвячених — це майже удвічі менше, ніж мали 2019 року на ці потреби два міністерства: культури та інформаційної політики.

Слухаючи заспокійливі заяви нинішнього очільника нового об'єднаного Міністерства культури, молоді і спорту Бородянського Володимира про розроблення стратегії розвитку національного книговидання і популяризації читання в країні, ми ніяк не могли передбачити, що це буде стратегія не розвитку, а згортання всіх складових, які сприяють розвитку книговидавничої справи.

Нам здавалося, що навіть далеким від політики людям відомо, що книга — це не просто такий собі банальний соціальний продукт, а матеріальне уособлення духовності, культури, інтелекту будь-якої нації.

Книга була, є і ще довго залишатиметься головним чинником формування людської особистості, розвитку її культурного, освітнього, інтелектуального і професійного потенціалу. Розмови про розбудову держави, її економіки, вдосконалення технічної і технологічної бази виробничої сфери країни без високоосвіченого, проофесійно підготовленого кадрового ресурсу — це ілюзія, яка не має жодної реальної перспективи на реалізацію. А забезпечити підготовку такого ресурсу може лише якісна різ...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике