У Коропі, на ярмалку

Добре ярмаркувалося. Бо маю один секрет, що ним поділюся. По-перше, це треба робити на своїй батьківщині, як-от я в Коропі. По-друге, треба продавати щось, власною працею зроблене. А по-третє, і це дуже важливо, мати з собою чималу пляшку, а ліпше - цілу сулію домашнього вина, щоб частувати ним старих і нових друзів. Враження у вас залишаться найліпші - будьте певні!

Отож, продавав я свою першу книгу "Одвічний Дух Десни", стрічав старих-старих друзів, минулорічних друзів, фейсбучних друзів, заводив нових і дружбу освячували, звісно, вином мого авторства врожаю 2015 року. Вино те неабияке, воно є чимось на зразок риби фугу (хто не знає - погугліть), і саме з обговорення цієї його специфіки почалося перше ярмаркове спілкування з Інессою Фтомовою.

А тоді вже підтягнувся чернігівський десант моїх друзів-журналістів Василя Чепурного, Вікторії Сидорової, Любові Потапенко, Віктора Кошмала, а тоді пішли любі серцю коропці та коропиці Валентина Михайленко, Світлана Мілько, Віктор Редько, Микола Нерета, Василь Гразьон..., а потім однокласники, зо два десятки (десь зріють фото), а потім велика родина Бурдових-Ільтяй, а потім підтягнулися читачі й шанувальники - і все це з тостами та чаркуванням - ото ярмарок був! Одним словом, за десять годин стомився я... А що стояв у самому вирі, майже біля сцени, то концертна частина висотала з мене останні сили - сотня децибел, як обухом по голові!

О 15 годині здався й дарма, що лишалося ще трохи нерозпроданих ...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике