Серце, що віддане дітям

Сьогодні, 22 листопада, у Миколаївському національному університеті імені В. О. Сухомлинського розпочала роботу Всеукраїнська науково-практична конференція «Василь Сухомлинський – від пізнання дитини до створення освітньо-виховної системи», присвячена 100-річчю від дня народження Василя Олександровича Сухомлинського. Ім’я цього великого гуманіста, видатного вченого та практика, корифея української педагогіки, справжнього знавця дитячих сердець і водночас дуже скромної та порядної людини носить університет.
«Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний», – ці мудрі слова, здається, є гаслом усього його життя – життя, яке він присвятив дітям.
Ювілей В. О. Сухомлинського (він народився 28 вересня 2018 р.) відзначається не тільки на загальнодержавному, а й на міжнародному рівні під егідою ЮНЕСКО. Найбільша кількість тематичних заходів, присвячених вшануванню пам‘яті Василя Олександровича, припадає на його Батьківщину – Україну, де він провів усе своє життя.
Чому конференція відбудеться саме в Миколаєві, адже, здавалося б, В. О. Сухомлинський не має прямого відношення до нашого міста? З цим запитанням ми звернулися до ректора МНУ імені В. О. Сухомлинського Валерія Будака.
– Про долю кожної людини можна розповідати багато, – починає розмову з кореспондентом «ВН» Валерій Дмитрович. – На життєвому шляху завжди зустрічаються якісь перешкоди, і те, що ти робиш, не завжди сприймається оточуючими. Є люди, які випереджають свій час, націлені на майбутнє. А з іншого боку, той, хто живе одним днем, не може бути лідером.
Василь Олександрович Сухомлинський був людиною з багатою біографією та бачив життя набагато ширше і глибше за інших. Він ішов попереду часу, його не всі розуміли, не сприймали його педагогічні новації. Він спілкувався з дітьми мовою гуманізму, радості, був упевнений у тому, що школа для них не повинна бути якимось тягарем, куди вимушено треба ходити. Більше того, школа повинна бути не лише місцем вивчення окремих предметів, але й місцем, де дитина пізнає світ. Василь Олександрович відповідав як за сучасність, так і за майбутні покоління, хотів бачити кращу країну, кращу державу, кращу економіку, посмішки на обличчях людей.
Той, хто думає, що В.О.Сухомлинський не має жодного відношення до Миколаєва, глибоко помиляється. Коли я прочитав листи, які він адресував завідувачу кафедри нашого, тоді ще педагогічного, інституту Юрію Павловичу Горбенку, то зрозумів, що я не дуже багато знаю про історію університету, чим жили його викладачі у повоєнний період, із ким спілкувалися, наскільки були душевно багаті, про що мріяли.
Пізніше, коли все це було досліджене, вивчене, члени вченої ради одностайно проголосували за те, щоб наш університет назвали на його честь. І ми пишаємося тим, що донька В. О. Сухомлинського – Ольга Василівна – дала згоду, щоб саме нашому навчальному закладу присвоїли ім`я її батька.
– Якою людиною був Сухомлинський, у чому полягає його значущість для української педагогіки?
– На цю тему можна розповідати дуже багато, проводити дослідження. Скажімо так – у нього було унікальне бачення школи та її значення для виховання людини.
Він дуже рано прокидався, в нього були свої правила, що робити протягом дня. Науковими працями він займався лише до приходу учнів до школи. Кожного ранку він обов`язково зустрічав їх на порозі школи, вітався, цікавився їх життям, здоров`ям та справами їхніх батьків. Це був певний ритуал, невід`ємна частина його життя.
Все це виникло не на порожньому місці. З одного боку, він був викладачем української мови та літератури, з іншого – отримав другу освіту психолога. Ці знання дали йому змогу докорінно змінювати життя школи. До своєї справи, навіть до кожного слова, він ставився з великою відповідальністю.
Між іншим, у Василя Сухомлинського дуже багато наукових праць, книг, а також понад 1,5 тис. оповідань та казок для дітей. Найбільш відома його книга – «Серце віддаю дітям», де він підсумував власний педагогічний досвід як учителя і директора сільської школи: розвиток креативних здібностей школярів через гру, природу, фантазування; роль праці, мови та культури у вихованні моральних якостей особистості школяра тощо.
Його казки для дітей, «зелені класи» – уроки на природі та багато іншого допомагало йому втілювати у життя власну концепцію виховання людини. Якби він прожив не 52 роки, а хоча б трохи більше, впевнений, що його педагогічний талант розкрився б ще більше, і ми б мали ще більше прекрасних напрацювань.
І такий цікавий момент. Відомо, що твердим правилом у В.О.Сухомлинського було кожного ранку зустрічати дітей на порозі школи, вітати, супроводжувати поглядом. Коли ми встановлювали його бюст біля головного корпусу університету, то зробили це таким чином, що його очі спрямовані під кутом у 15 градусів. Завдяки цьому кожен студент, який заходить до університету, бачить, як В. О. Сухомлинський на нього уважно дивиться.
– Чи правда, що рішення про святкування ювілею В. О. Сухомлинського було прийняте на рівні ЮНЕСКО – однієї з головних структур ООН?
– Саме так. За поданням 201-ї сесії Виконавчої ради ЮНЕСКО у 2018 році відзначається 100-річчя від дня народження Василя Олександровича Сухомлинського. Але йдеться не тільки про ЮНЕСКО. Була ще спеціальна постанова Кабінету Міністрів України, рішення президії Національної академії педагогічних наук (НАПН) України. Це природно, бо творчість В. О. Сухомлинського – наше українське надбання, привід не тільки для того, щоб ним пишатися, але й для ретельного вивчення.
До ювілею видатного вченого-педагога Національний банк України ввів в обіг спеціальну монету «Серце віддаю дітям» номіналом у 2 гривні, присвячену сторіччю від дня його народження. Це вже не перша така монета: 15 років тому в серії «Видатні особистості України» НБУ була ювілейна монета таким самим номіналом, присвячена 85-річчю від дня народження В. О. Сухомлинського.
– І все ж таки, що пов`язує Сухомлинського з Миколаєвом?
– Життя склалося таким чином, що доля багатьох викладачів, працівників освіти Миколаївщини переплелася з його долею. Тут є багато такого, про що можна згадати, називати прізвища, добре відомі у колах миколаївської інтелігенції. Він спілкувався з дуже талановитими людьми – Адріаном Митрофановичем Топоровим, згадуваним уже Юрієм Павловичем Горбенком, Тамарою Костянтинівною Пересунько, Євгеном Гордійовичем Мірошниченком. Колись він звернувся до А. М. Топорова з проханням дати рецензію на його книгу, тоді ще майже невідому, а сьогодні видану різними мовами у європейських країнах та Китаї.
Зв`язкам В. О. Сухомлинського з викладачами та студентами нашого вишу, листуванню з ними буде присвячена моя доповідь на конференції «Василь Сухомлинський як фактор розвитку Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського». До речі, я глибоко переконаний у тому, що треба продовжувати вивчення творчості В. О. Сухомлинського хоча б тому, що далеко не все з того, що він написав, було опубліковано.
А взагалі, доля нашого університету дуже нагадує долю нашої держави – таку ж складну і тернисту. Ідея щодо його створення виникла ще у ХІХ столітті, але була реалізована лише у 1913 році, коли в Миколаєві з’явився вчительський інститут. Тож цього року разом з ювілеєм В. О. Сухомлинського ми відзначаємо ще і 105 років існування нашого вишу.
– Як відбуватиметься конференція?
– Перш за все зазначу, що такий захід – почесна для нас місія. Це певний аванс, щоб наші студенти не тільки отримували нові знання, а й розвивали свою любов до дітей, адже педагоги – це фактично другі батьки дитини. На конференцію запрошені відомі педагоги, науковці й молоді вчені, представники університетів, кращі студенти. У порядку денному – пленарне засідання, доповіді, секційні засідання тощо. Впевнений, що під час конференції ми почуємо чимало нових цікавих фактів від дослідників творчості Василя Олександровича Сухомлинського. А про результати науково-практичної конференції ми обов`язково поінформуємо миколаївську громадськість.
Станіслав Козлов.

Источник: Вечерний Николаев | Прочитать на источнике