Донецьке приниження

Є дні, які запам‘ятовуються на все життя. В деталях, емоціях та фарбах. У мене однин із таких днів - 31 жовтня 2003 року...

Наш автобус приїхав в Донецьк рано - вранці. Перше, що я пам‘ятаю - біг-борд, на якому Віктор Ющенко був зображений в нацистській формі. В палац «Юність», де мав відбутися з‘їзд «Нашої України» ми не потрапили. Зал був заповнений п‘яними молодиками (тоді їх іще не називали «тітушками»), а площа біля нього - співробітниками ринків, лікарями, школярами та вчителями, яких зігнала туди влада. Вони отримали пиво «Сармат» та трошки горілки.

Було зрозуміло, що ніякого з‘їзду не буде, але саме в той момент я вперше дізнався, що таке «бєспрєдєл». Адреналіну було вдосталь, моментами було страшно - емоції вирували. Народні депутати, які очолювали делегацію ближче до обіду повідомили, що «бритоголові студенти» заблокували Ющенка в аеропорту. В його літаку було кілька десятків нардепів та 17 дипломатів з інших країн. «Альфа» якимось чином забезпечила коридор і опозиціонери потрапили до міста. Через загрозу безпеці людей з‘їзд так і не відбувся. Майбутній президент тоді дуже емоційно виступив, хоча його слова намагалися заглушити молодики з червоними прапорами, що співали «Інтернаціонал» та «Пісню про Сталіна». Ми виїзжали з Донецьку вже у сутінках, наш автобус закидали камінням. Тітушки зразка 2003 року проводжали нас із образливими плакатами та звинуваченні у фашизмі...

Насправді, того дня в Донецьку просто мав відбутися з‘їзд ...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике