Слово про Валерія Сарану

Слово про Валерія Сарану, виголошене на вечорі пам'яті Левка Лук'яненка, Івана Драча і Валерія Сарани у чернігівській філармонії 24 жовтня 2018 року.

Він невипадково на нашому вечорі в ряду Героїв України, адже і Валерій Сарана нагороджений орденом «За мужність». Цим орденом Президент нагороджує загиблих героїв нинішньої російсько- української війни. Але ця війна почалася не п’ять років тому, а значно раніше. І Валерій Сарана, який очолив чернігівський Народний Рух, також є героєм цієї війни.

В той час суспільство ділилося на чорно- білі кольори: комуністи і рухівці. Відтінків не було. Чи ти за Союз чи за Україну. Стати на світлу сторону Руху однозначно означало стати проти комуністичної партії. А це тоді була монолітна глиба з КГБ, міліцією, армією і страхом.

Я не буду переповідати факти рухівської біографії Сарани – про це вже написано і ще напишуть. Та всі дослідники муситимуть перш за все відповісти на питання: а що ж змусило Валерія Сарану стати проти моноліту комуністів? Адже він не був із опозиційної сім’ї – його батько займав не останнє в суспільстві становище, матері він взагалі не знав, бо померла дуже рано, та й сам Валерій Юрійович був успішним викладачем юридичного технікуму, якого любили студенти і поважали колеги. І раптом – голова найстрашнішої на той час опозиційної, антирадянської сили! Не був він, до речі, і маргіналом, яких було багато набилося в Рух – їх, ображених начальством, обставинами, сім’ями, немало тоді прийш...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике