"Колишніх" не буває

“Скільки не ховай у мішку шила – все рівно виткнеться!”, — старе мудре українське прислів’я. А от колишній “регіонал” (хоча, як відомо, їх “колишніх” не буває) Артур Зінов’єв, мабуть, думав, що він розумніший за увесь український народ, коли восени 2015 року пробирався у депутати Чернігівської обласної ради за списком партії “Наш край”. І йому таки вдалося зачепитися в депутатському корпусі: допомогли соратники його колишнього “патрона” – нардепа-регіонала Ігоря Рибакова (зауважу, що за часів депутатства останнього саме Зінов’єв очолював благодійний фонд “Милосердя і доброта”, через який Рибаков прокручував певні оборудки на виборах).

А от далі не склалося. Жага Зінов’єва до грошей, через яку він, власне, і змінював політичну приналежність, як той хамелеон колір, проявилася у повній мірі навесні 2017 року. Так засумував Артур за втраченою фінансовою підтримкою з боку Рибакова та інших проросійських “регіоналів”, котрі нині, м’яко скажемо, “не при ділах”, що не втримався і… погорів на хабарі! Свою совість депутат облради (до речі – заступник голови антикорупційної комісії!) оцінив тоді у 10 тисяч гривень!

Але справжня сутність Зінов’єва – проросійська позиція із явним сепаратистським нальотом – проявилася, коли він очолив обласний осередок партії “Розумна сила”. Ще б пак, адже до цього псевдополітичного утворення “за інтересами” увійшли переважною більшістю “регіонали”, котрі, як і свого часу Зінов’єв, розраховують, так би мовити, обманути долю, захов...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике