У всьому винен міст, якого нема

Те, що Новгород-Сіверщина є економічно доконаним закутком Чернігівщини - жодних сумнівів. Цифри бюджету, знищені виробництва, вбитий кадровий потенціал… Словом, її стан нагадує повільно помираючу від безвихіддя нещасну вдову з української класики. От тільки коли Новгороду-Сіверському від 2014 року 13-тисячному місту обласного значення ще якось вдається дихати, сподіваючись, нехай і на віртуальну, перспективу порятунку історичним минулим, то реалії для 90% сіл – просто жахливі.

Зрозуміло, що причини сільської руїни неоднозначні та суперечливі. Але пожовклі сторінки життєпису постсовецької Новгород-Сіверщини подають нам беззаперечні докази бездарних дій районного владного менеджменту. Вершиною абсурду, якому нема виправдань і про що народ за очі не втомлюється повторювати, є тупо прогавлені владою 12 років патронату Президента-земляка над районом. І не треба надувати щоки, район міг постати перлиною з найкращими виробництвами, які б забезпечили зайнятість сотням молодих та середнього віку земляків, які наразі байдикують чи миють підлоги по Європі! Мало того - се тільки новгород-сіверські діячі, які понад усе люблять себе і, які «збереглись» на «авторитетних» посадах управління, змогли похоронити «круті» проекти, на кшталт цементного виробництва від всесвітньовідомого холдингу «Сімент» із 250 мільйонами доларів. (на 2007 рік!) Ну, як про них можна говорити?

Забутий лівий берег

Наразі, задля справедливості жорсткої оцінки стану справ у Подес...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике