Візантійщина Томосу

31 травня профілонило мимо в очікуванні Томосу Вселенського патріарха українському православ’ю. Знаючі люди запевнили: засідання синоду константинопольської Церкви проходить і 1 червня. Пройшло. Тихо. Ще більш знаючі запевняють, що синод засідає щомісяця – тож рішення має бути в кінці червня. А Президент повторює, що чекає до 28 липня – дня хрещення України – Руси.

Між тим певні подвижки відбуваються – малопомітні, бува, наче й мало дотичні до цікавої нам теми, та все ж вони як той пісочок у годиннику.

Скажімо, із зали цього синоду просочилася рішучість Вселенського патріарха надати Томос Македонській церкві, яка вже є автокефальною з 1967 року і цього категорично не хоче допустити Сербська церква. Її патріарх Іриней, отримуючи у Москві премію (читай – хабара), добалакався до такої ікономії, що визнання української автокефалії буде розколом слов’янства (а чого не арійства чи індоєвропейської спільности?). Розколом вселенського православ’я погрожує Москва – її глава церковного «міністерства зовнішніх справ» митрополит Іларіон (Алфєєв) так і сказав.

То може Вселенський патріарх злякався? Проте він подає чіткий (по-церковному, по-дипломатичному чіткий) сигнал: коли приїхали до нього прихожани УПЦ МП зі своїм єпископом з Рівненської області із заявами проти автокефалії – він і не вийшов. А коли приїхала група мирян Обухівського району Київської області з підписами за автокефалію української церкви, вірян Київського патріархату, до речі, - Ва...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике