Про що не говорять у питанні про автокефалію

1. Авто з грецької - сам, кефалі - голова. Себто автокефальна - самоглавна чи самостійна. Православіє, на відміну від католицтва, не має намісника Бога на землі і всі глави автокефальних православних церков в принципі рівні. Вселенський патріарх - перший по честі та ще арбітр у суперечках церков. Він, в силу перебування у мусульманській Туреччині, залежний від турецької влади і сам є державним службовцем Турецької республіки. Проте, якби не захист його Сполученими Штатами Америки, невідомо де би він опинився...
Тому визнання\невизнання константинопольским патріархом української Церкви в значній мірі залежить від позиції турецької і американської влад. Враховуючи стосунки цих країн з Росією, визнання української Церкви за цим критерієм стає реальним.

2. Грецькі патріархи нічого просто так, задарма не роблять. Ось і колишній консул в Анкарі Богдан Яременко прямо пише, що ще міністру економіки Порошенку він радив "надати матеріальну допомогу" константинопольському патріархату. Отже, якщо сьогодні так впевнено говориться про ймовірність визнаної української автокефалії, - значить "уплочено" :).

3. Вселенський патріарх НІКОЛИ не визнавав належності української землі до московського патріархату. Пам'ятаю, як покійний чернігівський митрополит московського патріархату Антоній (Вакарик) читав у 1990 році лист Вселенського патріарха Димитрія I, де говорилося про визнання РПЦ лише в межах 1596 року, тобто без приєднання Київської митрополії.

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике