В образі Юди …Леонід Кучма

Якби у нас було розвинене повноцінне суспільство, ця виставка стала би сенсацією зі скандалом. Були би пікети московських попів (точніше – їхнього причту, прикормленого, бо самі попи на таке не ходять!), політичних малоросів, але народ би валом валив. Та, на жаль, вся нинішня українська філософія вкладається у два надзвичайно місткі, як ковальський міх, слова «якби ж то» і «отож бо»…

Бо, скажімо, як же тим московствуючим пережити смачне таке, соковите зображення оковитої з перчиком на дні та авторським підписом «Свята вода»?! Чи Христа, що йде на Голгофу в оточенні сучасних пик – навіть один у краватці. Ніззя ж!

Та Бог – Отець у нього, звісно, неканонічний: з-під традиційної хламиди твердо стоїть така широка мужича стопа. Майстерно так вималювана! Не штришками туманними по-суздальськи, а зі всією рембрандтівською чіткістю!

Зняли би ґвалт тут і професійні патріоти – козаки тут геть такі збабілі, що ой, леле! Лежать, точніше – порозлягалися, як відомі жіночі образи класики живопису, але з такими зажирілими боками, знікчемнілими чоловічими органами, нездатними до дітотворення, зате з традиційними люлечкою і оселедцем. Та й шабелька поруч без діла валяється… Але ж хіба не такі ми – що проспали оружну москальську навалу, що скоро прозіваємо і європейські модерні штучки, які чоловіків скоро чи в спідниці вдягнуть чи за штани засудять во ім’я неприродньої ґендерної рівності?!

Та найбільшу увагу викликає картина – алюзія на «Тайну в...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике