Обійми старого професора

Василю Яременку - під 90. Але я не здивуюся, що він семитомник Грінченка, три книги Ганни Барвінок та ще з півдесятка своїх книг власних притягнув у Чернігів маршруткою. При тому, що вже з паличкою, одним оком майже не бачить, а тиск після виступу в Чернігівській ОДА так у нього піднявся, що я вже хотів писати есемеску Василю Нечепі, щоб професорові склянку води налив. Та він і сам здогадався...

Але Василь Васильович, мій університетський професор (давню українську літературу читав - і звідтоді в мене збірка "Аполлонова лютня"), такий відзіґорний, що недарма Наталія Романова, заступник голови ОДА, стала його обіймати - у студентські мої роки він просто купався у захоплених дівчачих поглядах. Підсилених легендами про його сивину, отриману в корейській війні під час падіння літака...

Він представляв у Чернігові семитомник творів Бориса Грінченка і я радий, що моя ідея щодо проведення цього аншлагу саме в ОДА спрацювала. Он вчителі як зачудовано чулися в коридорах та залі колишнього чернігівського губернського земства, де працював і невтомний Борис Грінченко... Хоч побачили коридори влади...

Власне, Грінченко працював трохи правіше - приблизно там, де зараз департамент інформаційної політики. І ото там він видав біля 200 назв книг. Від санітарії до історії.І це - при цензурі. Он, скажімо, книгу його дружини Марії Загірньої "Абрахам Лінкольн" так цензура і не пропустила, незважаючи на заступництво впливого адвоката Іллі Шрага Довелося видати...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике