А де дороги? Або не робіть із нас дурнів

Завершується 2017 рік, у якому, за словами Президента Петра Порошенка, «на будівництво українських доріг там, де це ніколи не робилося, тільки в цьому році було виділено 16 млрд. грн».

А у селі Слобідка Талалаївського району , завдяки місцевим менеджерам - голові сільради та голові РДА - про дороги можна тільки мріяти. І поки Президент України звітує, що "країна розвивається. Це вже видно і по дорогах. Тому на наступний (2018) рік на їх будівництво і ремонт заклали 40 млрд грн» жителі таких маленьких сіл, як наше, руками витягують свій чобіт із розкислої глини вкупі з чорноземом. Саме таким сучасним шляхом вони прямують до зупинки шкільного чи рейсового автобусу. Хтось поспішає на роботу, хтось до школи, чи садочка, хтось - на святковий вечір. І хоча зранку в люди ми виходимо по-різному вдягнутими, та ввечері повертаємося однаковими: заляпаними по лікті брудом.

Ми буквально носимо на собі рідну землю. Ми ходяча карта ґрунтів нашого краю. Та що там люди, і автобус маршрутом «Талалаївка-Чернецьке», прямуючи через наше село, на кожній ямі нахиляється убік так, що люди починають хреститися, а у погану погоду взагалі не заїжджає у Слобідку. Дарма, що жителі Слобідки останні 7 років звертаються до керівників із проханнями відремонтувати єдину у селі дорогу, яка колись мала тверде покриття, та прокласти нові по вулицях, де лише земля.

При цьому дороги у селі Стара Талалаївка, де знаходиться наша сільська рада, і ремонтуються, і будуються щороку...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике