Валентина Мастєрова пише оповідання, як романи

Я десятки разів бував біля будинку-палацу Григорія Глібова у Чернігові, милуючись його красою. Але так, як показав його Віктор Кошмал, ніколи не бачив: з жовтими листочками в осінній калюжі ніби крилатий корабель пливе з минулого у майбутнє… Отже, вся суть у ракурсі, з якого показав фотомайстер об’єкт. Він нічого не додав, не зрежисерував. Але він зупинив мить у такому важливому місці, де сходяться Поезія і Краса. І все звичне заграло по-іншому, з’явилося відчуття, що ось так ти ВПЕРШЕ бачиш улюблене місце.

Мені ці рядки прийшли на думку після прочитання книги оповідань Валентини Мастєрової «На тому боці» (Харків, 2017). От вона, якщо говорити високими мірками, нічого, здається, нового не відкрила… Так, на тому боці – інше село, не таке, як моє рідне… Хоча я вгадую у цих образах натруджених дядьків і тіток, висушених пекельною сільською роботою, а деяких – горілкою. Багато знайомих мотивів, породжених злиднями радянського життя, а потім пострадянського буття.

Водночас, націлившись швиденько «ковтнути» перше невеличке оповідання «Сиродій», аби «пірнути» у світи письменниці, зрозумів, що так просто пробігтися сторінками книги не вдасться. Дівчинка (головний герой) розповідає, як вона чекає приїзду тата, який на заробітках. Вона страшенно любить його, прагне у всьому йому догодити. І ось нарешті той, кого так з нетерпінням чекали і дідусь, і бабуся, і мама, і сестри, нарешті дома. Але тато якось на неї прискіпливо дивиться, зрештою одного дня на її неви...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике