Втрата Україною північних територій Чернігівської губернії

У 1917 р. Чернігівська губернія складалася з 15 повітів. В контексті Української революції постало питання про кордони української автономної республіки. Центральна Рада та Генеральний Секретаріат вважали, що північні кордони Чернігівської губернії і повинні були стати державним кордоном з Росією. Тимчасовий уряд з тим не погоджувався, намагаючись відокремити від Чернігівщини чотири північні повіти: Мглинський, Суразький, Стародубський та Новозибківський як неукраїнські, своєю інструкцією від 4 серпня 1917 р. Центральна Рада не піддалася на шантаж і III Універсалом (листопад 1917 р.) визнала Чернігівську губернію в існуючих кордонах територією Української Народної Республіки. Відтоді наша губернія стала не імперською адміністративно-територіальною одиницею, а складовою частиною устрою власної держави.

Проте змінилася влада в Росії, і з приходом більшовиків дискусії припинилися, почалися військові дії. Звільняти українські території від більшовиків вдалося за допомогою військ Німеччини та Австро-Угорщини за рішенням Берестейської угоди між УНР та державами Четверного союзу. Під тиском німецьких військ більшовики у березні 1918 р. визнали суверенність України, погодилися на тимчасовий кордон («нейтральну зону»), що проходила по лінії Сураж – Унеча – Стародуб – Новогород-Сіверський – Глухів. Але це зовсім не завадило їм вводити до нейтральної смуги і південніше неї, на визнану територію УНР, пізніше Української Держави гетьмана П. Скоропадського свої банд-формування...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике