Світлий чоловік з 80- річним ювілеєм

Він ніколи не писав про комуністичну партію і Лєніна, не чіпляв "парзовзиків" для видання своїх книг. Думаю, що якби не перебудова і розпад СРСР, так би лишилися його писання у шухлядах і мали б ми ще один нереалізований талант. А так, слава Богу, Михась Ткач, хоч і не в юні літа, але отримав вільне дихання і сповнення свого призначення.

Пригадую, як він тягав тираж журналу "Літературний Чернігів", заснований чернігівською "Просвітою", де він тоді працював референтом (тільки при Кравчуку хоч якісь кволі ставочки "Просвіті" давали, а зараз усі гроші концентруються у київського Мовчана). Пригадую, як він видавав свої збірки на сірому папері, у бідненькому оформленні - були часи купонно- жебрацькими. Я казав, що ж, мовляв, так ото видавати... А він відповіда: "Зате вони вийдуть у світ і не пропадуть!"

Михась Ткач щасливий своєю творчістю - його брат Микола пригадував, як той все нарікав, що нема де пробитися за реп'яховими загородами і брат порадив: "А ти свій журнал видавай!". Що він і зробив і вже 25 років тче Михась Ткач цю літературну верету. І хоча там у кожному нумері багато ткачів, але так він реалізує свій талант... А відомо ж, що призначення людини на землі - не закопати свій талант, даний з Неба... І ось цікаво - його літературні цербери, що в Спілку не пускали, були членами обкому правлячої партії, ходили в орденах і додому їм привозили комуністичні пайки з печінкою, а заснувати журнал не могли чи й не хотіли. А скромний чоловік - без партії...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике