Як посварилися Семен Бельман з Борисом Дєдовим,

або Про долю Чернігівського художнього музею імені Г.Ґалаґана

Виявляється, якщо ви вчилися в одному класі і у вас були однакові улюблені вчителі Майя Михайлівна Гєскіна, Тамара Юхимівна Нарінская, Лілія Ароновна Ароновіч, Софія Миронівна Зараховіч, і ви радісно спілкувалися всі багато- надцять років після школи, це ще не є гарантією таких довічних дружніх стосунків. Семен Бєльман, голова єврейської громади Чернігова, посварившись із Борисом Дєдовим, для чогось підкреслює, що всі вчителі у них були євреями.

Щоправда, далі стає зрозуміло – як же так, що їх із Борисом Дєдовим учили одні й ті ж учителі – євреї, а він став …антисемітом?! Про це Семен Бєльман написав у просторій статті в газеті «Тхія» (в перекладі – «Відродження»). Переказувати її не варто – зрештою, можна знайти на просторах інтернету.

Оскільки мене єврейсько – напівєврейські стосунки не цікавлять, то перейду до значимішої теми – долі Чернігівського художнього музею імені Ґалаґана, у якому, власне, давно загніздився Борис Дєдов.

Трапилося це виключно завдяки кумівським його стосункам із Степаном Гавришем, який тоді був заступником секретаря РНБО – від нього пішла команда Миколі Бутку, тодішньому голові обласної адміністрації, і ціною пари камінів чи ще чогось вартісного і геть далекого від мистецтва 1040 квадратних метрів художнього музею були передані Дєдову. Формально там числиться «музей сучасного мистецтва», насправді ж ніякого музею нема – адже для музею по...

Источник: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина" | Прочитать на источнике