Хай квітне ваше прекрасне місто!

ХАЙ КВІТНЕ ВАШЕ ПРЕКРАСНЕ МІСТО!
Ми - вимушені переселенці з Донбасу - прибули у Миколаїв на початку березня. На той період ми мали трьох неповнолітніх дітей та планували народжувати четверту дитину. Але, по-перше, треба було влаштувати старших дітей у школу (1-й та 3-й класи). Директор найближчої школи №48 О.О.Баранова віднеслась до нас вкрай доброзичливо, і вже наступного дня наші діти приступили до навчання. Високопрофесійні педагоги допомогли їм влитися у колективи та почувати себе комфортно.
Щирі слова подяки заслуговують службовці відділу соцзабезпечення, Пенсійного фонду та міграційної служби. Вони допомогли швидко оформити купу документів, в тому числі на отримання пенсії. До наших проблем поставились неформально, з чуйністю, хоча ми намагаємось самостійно вирішувати власні проблеми та засуджуємо психологію утріманців.
30 липня моя дружина народила четверту дитину у пологовому відділенні Жовтневої ЦРЛ. Я в четвертий раз брав участь у партнерських пологах, і мені є з чим порівняти. Ми з вдячністю згадуємо донецьких медиків, проте досі вважали, що досвідченими акушерками можна стати лише в поважному віці. Але ж акушерка - молода дівчина - виявилася висококласним професіоналом. То саме кажуть про всіх інших медпрацівників відділення. Незважаючи на економічні негаразди в країні, тут зберегли золотий фонд фахівців. Формуванню такого колективу ми завдячуємо завідувачці пологового відділення Т.Г.Левенець.
До речі, позитивні відгуки заслуговують й інші медичні заклади Корабельного району: дитяча поліклініка, комунальна стоматологія, флюорографічне відділення, поліклініка. Попри інтенсивне завантаження, лікарі роблять свою справу з відданістю і на високому рівні.
Добрі слова хочеться сказати місцевим співробітникам служби Червоного Хреста, колегам з Національного університету кораблебудування та звичайним миколаївцям: знайомим, сусідам, продавцям. Спасибі за підтримку і доброзичливість, за допомогу і культуру спілкування. Хай квітне ваше прекрасне місто з його чудовими скверами!
Багатодітна родина вимушених
переселенців з Донецька:
В.Назімко, доктор технічних наук,
Л.Захарова, кандидат технічних наук.

ЦЕ - ЛИШЕ ПОЧАТОК СПІВПРАЦІ...
...Хочу звернутися до міського голови Юрія Гранатурова з найщирішою подякою за допомогу, надану нам під час проведення суботника з благоустрою території спортивної бази ВСК "Спартак" за адресою: Бузький бульвар, 16, де тренуються вихованці дитячо-юнацьких спортивних шкіл. Висловлюємо надію, що це лише успішний початок нашої співпраці і в майбутньому ми також можемо розраховувати на вашу подальшу допомогу.
Є.Ільїн, голова МОО ФСТ "Україна".

А ВОЗ И НЫНЕ ТАМ...
Еще в 1982 году мы купили три четверти дома по ул. Володарского, 72. Владелец еще одной четверти дома умер в 1994 году. В той части (глинобитная пристройка к моему дому) проживала дочь покойного владельца со своим мужем. Позднее эта женщина выселилась и попросту бросила разваливавшуюся пристройку, которую никто не ремонтировал. Она давно там не проживает, глинобитная пристройка рассыпается, в связи с чем мой дом превратился в свалку стройматериалов. Дошло до того, что страшно войти во двор: мусор, крысы, тараканы, то кусок шифера на голову упадет, то кусок ссохшейся глины.
Это брошенная пристройка, бесхозная, о чем есть решение суда, но значится по документам БТИ как капитальный каменный дом. Поэтому ее никто не хочет сносить. Хотя на самом деле там никогда не было ничего капитального, а сейчас эта пристройка превратилась в бесформенную кучу мусора, что может засвидетельствовать каждый, кто зайдет во двор.
Я - старая женщина, хочу прожить остаток лет в тишине и покое, но не могу из-за нервотрепки с этой пристройкой. Восемь лет я хожу по администрациям и судам, мне не за что нанять адвоката, пенсии в 1230 грн. едва хватает на лекарства. Все, о чем я прошу власти, - разобрать эти руины и вывезти мусор с территории двора. Но из-за неразберихи в документации и бюрократической волокиты воз и ныне там...
Татьяна Яценко, пенсионерка.

Источник: Вечерний Николаев | Прочитать на источнике