Дякую Творцеві за все прекрасне у нашому світі...

7 серпня 2014 року після тяжкої хвороби помер керівник дитячо-юнацького театру танцю «Ритмы планеты», заслужений працівник культури України, «Городянин року» в номінації «Культура» – Василь Миколайович Пак. Завдяки йому театр, який було створено в 1994 році, став гордістю міста Миколаєва та завоював любов глядачів.
Помер Майстер, Учитель, Художник, якого Бог наділив рідкісним талантом – відчуттям прекрасного. Він бачив красоту у всьому, він сам її створював, відпочиваючи при цьому душею. З Василем Миколайовичем у наше життя вривався промінь радості, який освітлював похмуру картину нашого буття.
Людина є мікрокосмос, в якому відображений увесь Всесвіт…
Василь Пак – професійний артист балету вищої категорії. Закінчив Одеську хореографічну школу, Херсонський державний університет. Виступав на сценах колишнього Радянського Союзу, Польщі, Німеччини, Болгарії, Югославії, Індії, Греції, Кіпру, Шрі-Ланки. Лауреат Міжнародного конкурсу артистів балету в Берліні (1980 р.). Але не в титулах і званнях велич Майстра, а у витонченому відчутті прекрасного й ясності мислення, що пульсують світлом духу в його магічних творчих шедеврах…
...Розпочинається вистава – і одразу ж під звуки музики – магія танцю. Це просто апофеоз фантазії! «Волшебный сад моих снов» (балет-феєрія), «Из глубины веков»: сюїти «Ожившие фрески Ольвии», «Половецкая сюита», «Ожерелье для Терпсихоры» (балет-дивертисмент), «Египетской пустыни миражи» (етнобалет в стилі фараонік), «Легенды Эгейского моря» (балет-фентезі), «Воскресение в Мадриде». Кожний – завершений міні-спектакль зі своєю стилістикою та драматургією, з прагненням пізнати таємниці віків. Не екзотика, а пошук істинного етнічного коду нації завдяки танцю. Це подорож континентами та епохами, де основа Всесвіту – краса і гармонія. Шедеври світової класики, перевірені віками – є основою репертуару театру:
І.C. Бах, Й.Штраус, Ф.Шопен, К.Сен-Санс, П.І.Чайковський. Театр танцю «Ритмы планеты» - лауреат міжнародних театральних фестивалів: «Від Гіпаніса до Борисфена» (місто Очаків, 1996, 2001, 2005 рр.). «Мельпомена Таврії» (місто Херсон, 2004 р.). Постійний учасник Міжнародного фестивалю дитячих балетних спектаклів «Гран Па», який проходить на сцені Донецького національного академічного театру опери та балету імені А.Б. Солов’яненка за сприянням народного артиста України Вадима Писарева (місто Донецьк). Міжнародне визнання театр отримав в Угорщині в 2006 році, став лауреатом
VIII фестивалю «Веспремські ігри», в Болгарії в 2007 та 2013 роках, отримавши нагороди на фестивалях у місті Варна. Квіти, оплески, за якими - виснажлива праця педагогів театру: Василя Миколайовича та Ірини Олексіївни. У його житті Іринка, так він її ніжно називав, як квітку, завжди поруч, завжди – муза, завжди – натхнення.
Я вперше познайомилась з Василем Миколайовичем на міському конкурсі вчителів «Пані Вчителька», де він був головою журі та хореографом-постановником. Виснажені були всі. Моя донька теж брала участь у постановці і танцювала на сцені. Після того, як вона закінчила останній танцювальний рух, із темного залу, кидаючи на підлогу свою сумку і все, що було у нього в руках, як хвиля, на сцену злетів Василь Миколайович, говорячи зі французьким акцентом: «Balance нахил голови, Pas de poisson нога високо назад, третій арабеск, голова… вигляд… рука…». Для моєї доньки це було кохання з першого погляду, сьогодні вона - студентка престижного танцювального закладу в Україні, де навчають артистів балету. Вона завжди пам’ятає: «Голова… погляд… рука…».
…Танець – це твій пульс, биття твого серця, твоє дихання. Це ритм твого життя. Це вираз у часі і русі, в щасті і печалі, радості і смутку…
І головне – Василь Миколайович був щасливою людиною у своєму житті.
Світла про нього пам’ять…
З повагою та вдячністю
Тетяна Геллер.

Источник: Вечерний Николаев | Прочитать на источнике