Замість супермена - СУПЕРКОЗАК!

Інтерв'ю з автором першого українського супергероя Олегом Синельником

- Олеже, ідея створити першого українського супергероя і комікс про нього - звідки це?

- Звідки взагалі приходять ідеї? Просто сидиш ввечері вдома, слухаєш ТНМК, яких чув до цього раз сто чи двісті, і, раптом, після рядка «Що за країна, коли нема героя?» народжується думка: «А справді - потрібен герой! Супергерой! Наш власний, а не нав'язаний марвелами». Вмикаєш комп і натхненно складаєш коротку історію про життя прославленого народного героя, останнього чаклуна Запорізької Січі, козака-характерника Грицька Сраку. Потім знаходиш в інтернеті фото мужика в козацькому одязі, вставляєш своє обличчя, обробляєш і додаєш до тексту, вказавши, що це ймовірний образ легендарного козака, відновлений за допомогою сучасних комп'ютерних технологій. Публікуєш новоявлений опус в своєму ЖЖ і на кілька місяців про нього забуваєш.

- Тобто спочатку це був просто жарт?

- Я б так не сказав. Був момент легких пустощів. Тим не менш, все вигадувалося по-серйозному: текст місцями стилізований то під старовину, то під пташину мову науки, наведено посилання на авторитетні джерела, яких, як ти розумієш, в природі не існує. Знову ж, картинка з відтвореним героєм. В цілому документ справляє потрібне враження.

- А коли ти вирішив, що про твого супергероя пора робити комікс?

- Коли зрозумів, що Грицько Срака пішов у народ, почав завойовувати симпатії і потихеньку стає повноцінним нео-фольклорним персонажем.

- Пішов у народ? З цього місця детальніше, будь ласка.

- Минуло кілька місяців після тієї пам'ятної публікації в ЖЖ. І ось, одного разу, мені присилають лінк на сюжет телеканалу «1+1». Назва сюжету говорить сама за себе: «Юні українські козаки мріють бути схожими на Сраку». Ясна річ, я його тут же подивився. Суть в наступному: це репортаж про те, як у літньому дитячому таборі на Черкащині хлопчаків навчають за козацькою методикою. Коли журналістка запитує у дітвори, що зібралася, на кого вони хочуть бути схожі, хто їх приклад для наслідування, один з козачат каже: «Грицько Срака, Богдан Хмельницький, Іван Сірко ... І все!». Мені відразу стало ясно, що Україна нарешті отримала свого довгоочікуваного супергероя.

- Але ж в наших казках є Котигорошко, в літописах містяться згадки про подвиги отаманів і гетьманів - Сірка, Дорошенка, Сагайдачного, про гайдамаків і ватажків народних повстань - Довбуша, Залізняка, Гонту. Чому б на роль супергероя не вибрати когось із них?

- Безумовно, про цих та інших відомих українських героїв повинні бути створені комікси, і свого часу обов'язково знайдуться люди, які це намалюють. Про когось, можливо, вже намалювали. Я абсолютно впевнений, що ні казковий хлопчик Котигорошко, ні гетьман Сагайдачний не можуть конкурувати з фігурою рівня Супермена. Їх неможливо порівнювати, у них абсолютно різні масштаби та місії. А в сучасній масовій культурі й поготів.
Єдиний, хто може сміливо кинути виклик мачоподібним марвелівським мутантам - це колоритний і харизматичний козак Срака. Тим більше, що він не один, а з компанією сміливих і відважних братів по зброї. Там і його бойова подруга присутня.

- Значить у Грицька, як годиться супергероєві, є своя команда?

- Звичайно. Розповім історію її появи.
Мого супергероя потрібно було рухати далі, робити з ним повноцінний комікс. І тут же виникли питання: про що буде перша мальована розповідь? Хто там за Грицька, хто проти і т.д.
У своєму блозі, на одному з популярних сайтів мого рідного Чернігова, я оголосив акцію «Стань героєм коміксу». Учасникам пропонувалося придумати як позитивних, так і негативних персонажів майбутньої мальованої історії, плюс варіанти сюжетів. У нагороду автори найбільш цікавих і детальних задумок будуть увічнені в коміксі в образах своїх персонажів.
Я був готовий до різних реакцій, і все ж такого сплеску активності не очікував. Масово пішли коментарі не тільки в мій блог, люди публікували власні пости, присвячені придуманим героям. Новина поширилася на інших сайтах, в соціальних мережах. Стали з'являтися публікації з цілими оповіданнями, присвяченими пригодам Григорія Івановича.
У нового героя з'явилися перші шанувальники з числа патріотично налаштованих молодих людей. Мені говорили, один хлопець собі татуювання з моїм характерником зробив...

- Ти випустив на волю джина...

- Тут справа в іншому. Сформувався громадський запит, і я цей запит задовольнив, дав суспільству саме того, на кого воно давно потребувало - справжнього українського супергероя.
У зв'язку з цим пригадалася показова історія. Сиджу, працюю і тут раптом - дзвінок. Номер засекречений. Суворий голос. Ти, каже, мене не знаєш, зате я тебе знаю. Є інформація, яка тебе зацікавить. Про твого Грицька. Приходь о такій-то годині в обумовлене місце. Але тільки один, при свідках нічого не скажу.

- І ти пішов?

- Приходжу. Пустир. А в центрі стоїть здоровенний чорний джип з тонованими вікнами. Скло опускається і звідти рука мені махає - підійди, мовляв.

- Слухай, прямо «стрілка» в лихі 90-і!

- У мене теж така асоціація промайнула. Підходжу - двері відкриваються. У салоні кошлатий здоровань у чорній шкіряній куртці і дівчина з ним миловидна. Він їй каже: «Іди погуляй. Я тут з художником повинен перетерти». І дивиться на мене оцінююче. Дівчина слухняно вискочила назовні, пішла на своїх шпильках по пустирю бродити.
Сіли ми з цим здорованем поговорити, і виявилося, що хлопця серйозно зачепила моя тема. Сказав, що я правильною справою займаюся, що народу зараз дуже потрібні такі приклади, як мій козак, щоб бойовий дух піднімали, зміцнювали у людей віру в себе. Потім дістав з кишені складений аркуш, розгорнув його, а там якась схема: стрілочки, хрестики, кружечки - на карту воєнних дій схоже. І каже: «Ось, це тобі. Всю ніч сьогодні не спав, придумував сюжет для твого коміксу. У тебе ж сценариста немає? Ну, я так і зрозумів. Коротше, це сценарій, але ідея така жирна, що я її зашифрував, щоб нікуди не просочилася. Суть шифру тобі поясню, а ти, щоб нікому. Бережи в таємниці. Поки комікс не буде готовий, знати його зміст повинні тільки ми двоє».
І почав розповідати сюжетну канву, тикаючи пальцем в ці стрілочки-кружечки. Мене взагалі важко здивувати, але тут я був справді здивований. Знаєш, що він придумав? Неймовірно потужний історичний блокбастер! Голлівуд не те, що відпочиває - здихає від заздрості. Багатоплановий захоплюючий сюжет, хвацько закручена основна інтрига, маса цікавих вигадок. І все це відбувається на тлі реальних історичних подій.

- І ти почав робити комікс за сценарієм цього... добровільного помічника?

- Щоб зробити це коміксом, потрібні неабиякі фінансові вливання і багатомісячні зусилля команди професіоналів. Самотужки на голому ентузіазмі такий обсяг роботи не витягнути. Я ж кажу, там розмах такий, що потрібно грандіозний фільм знімати, а не малювати картинки. Крім того, там немає послідовно і детально прописаних сцен, діалогів. Тільки генеральний напрямок зі своєрідною системою вказівників.

- Ти знайшов сценариста?

- Доля звела. Я прийшов на зустріч з письменником Михайлом Семишкуром, книгу якого повинен був ілюструвати. В ході бесіди спливла тема козацтва, характерників. Ну, я і поділився планами про комікс, про свого героя, малюнки показав. Вони в мене випадково опинилися при собі. Правда, мудрі люди кажуть, що не буває нічого випадкового. Поговорили і розійшлися.
Наступного дня Михайло мені подзвонив і сказав, що вночі не міг заснути (уявляєш, як і той крутий з джипа!), до світанку придумував сценарій першого коміксу. Настільки його ця тема пройняла.
На цьому він не зупинився і написав продовження пригод Грицька та його команди - ще кілька чудових сценаріїв.

- Були ще якісь кумедні ситуації, пов'язані з твоїм персонажем?

- Вони відбуваються постійно. Наприклад, в рамках кампанії по просуванню першого супергероя України була виготовлена партія регланів з його зображенням. І ось з Києва приходить новина, що один з цих регланів купив відомий молодий депутат Верховної Ради, прізвище якого господар магазину, в якому була зроблена покупка, просив мене не оголошувати. Погодься, якщо наш засекречений народний обранець з'явиться на засідання своєї фракції в такому прикиді - це буде виглядати забавно.

- Цікаво, ти свого Грицька з його неоднозначним прізвищем повністю вигадав чи в реальному житті у нього був прототип?

- Заплюйсвічка, Убийбатько, Пересеридорога, Козолуп, Мухоїд, Дристун і іже з ними - нормальні козацькі прізвиська, що перетворилися на прізвища.
Що стосується історії виникнення ніка "Грицько Срака", то у нього дійсно був реальний прототип. Багато років тому, ще студентом, зустрічався я з дівчиною з передмістя. І ось одного разу її тато запросив мене до столу. Ми відмінно посиділи. А коли тато дійшов до потрібної кондиції, він пішов у сусідню кімнату і повернувся звідти зі старою іржавою шаблею. І сказав він мені буквально таке: «Дивися, козаче, доню мою не ображай. Якщо я щось дізнаюся, то ось цієї шаблюкою - голову з плечей. Я - Гришка, нащадок козака Гришки Сраки, слів на вітер не кидаю».
Втім, для особливо ревних пуритан і ханжів у мене є окреме пояснення. У нашого козака в роду була відьма зі Словенії. Від неї в спадщину майбутньому легендарному герою дісталося прізвисько, яке в перекладі зі словенської означає «сорока».

- Виходить, в українських коміксах до цих пір не було персонажів, подібних до твого супергероя?

- Окремі мальовані історії про козаків були і, сподіваюся, ще будуть. А такого самостійного персонажа, як характерник Грицько Срака, за яким стоїть захоплююча особиста історія, який не тільки вельми колоритний зовні і має воістину неймовірні здібності, проходить крізь низку захоплюючих пригод, інтриг, подорожей, перетворень, який втілює в собі кращі людські якості і водночас іноді поступає дивовижно парадоксальним чином - такого героя у нас ще не було. Його сила і привабливість ще й у тому, що він на 100% наш, рідний, український, а не черговий американоід з приставкою «мен». Його за традицією можна величати і супергероєм. Однак, добре вже й те, що цей козак просто герой. Герой з минулого, покликаний нагадати нашим сучасникам про те, що таке героїзм, патріотизм, самовідданість, мужність, любов до рідної землі.

- Коли чекати книгу про пригоди першого супергероя України?

- Конкретний термін виходу залежить від ряду факторів. Поки жеврів журнал «Чернігів24», комікс публікувався там. Що стосується наших видавництв, то поняття авторських прав в їх трактуванні виглядає дещо дивно. Тому, найімовірніше, комікс «Останній мольфар» буде опублікований самвидавом.

З художником Олегом Синельником розмовляла Аліна Скобцева

Источник: Головне управління культури, туризму і охорони культурної спадщини Чернігівської обласної державної | Прочитать на источнике