Похід «Козацькими шляхами»: 30-річчя

Сьогодні – рівно 30 років, як 14 липня 1991 року почався знаменитий агітаційно-просвітницький похід «Козацькими шляхами» – Чернігівських обласних організацій Народного Руху України і Товариства «Просвіта». Йому передував за рік до цього, у липні 1990 року, подібний похід «Дзвін-90». Але він тривав всього 2 дні, по центральних районах. А цей був тиждень, по північних і північно-східних районах. Втім, обидва походи мали на фініші одну й ту ж точку – легендарний Батурин, Гетьманську столицю України. Але на той момент майже на три століття викреслену з нашої історії і російською імперією, і її наступником комуно-радянським СРСР. Бо Батурин був символом поруху України до незалежності. І саме Чернігівські Рух і «Просвіта» почали святу справу відродження Батурина у національній пам`яті. Тоді, в липні 1990-го, в Батурині вперше пролунав відкрито наш національний Гімн «Ще не вмерла Україна». Тоді ж тут вперше була відслужена панахида, пролунала українською мовою молитва за славного гетьмана Івана Мазепу та загалом українських козаків, жертв московщини. Нагадаю історичний контекст обох походів. Ми можемо зараз по різному оцінювати ініційовану останнім лідером компартії і СРСР Михайлом Горбачовим, українцем по матері, так звану Перебудову. Чи то була лібералізація режиму, чи спроба якось його оновити. Але факт той, що на літо 1990 року, на 6-му році Перебудови вже відбувалися незворотні процеси демократизації. Розвалювався, власне, вже розвалився вимурований Ра...