Було по-батькові, стало по-матькові...

Мене вкотре дивує якесь викривлене уявлення про ті цінності, які треба поважати. Зоя Казанжі повідала історію про киргизьку письменницю, яка народили трьох дітей від трьох різних чоловіків. Всі вони відмовилися брати участь у вихованні дітей. Тричі мама домоглася позбавлення їх батьківських прав і надання дітям, так би мовити, по матькові. Тобто замість Іванович(Іванівна) у дітей буде Ольгович( Ольгівна). Ім' я там інше. А я про сам принцип. Я нічого не маю проти такої постановки питання. Якщо батьки не беруть участі у вихованні, то цілком справедливо , щоб вони носили ім' я матері. Схвально ставлюся до того, що жінка не відмовилася від своїх дітей і виховує їх. Жодним чином не збираюся лізти до неї в ліжко і читати їй моралі. Мене не влаштовує сам факт героїзації такої жінки. Чому? Та тому, що вона три рази вибирала якихось мудаків і народжувала від них. Не один раз. Не два. А три!!! Це дає підстави для висновків, що з нею самою щось негаразд. Жінка, яка тричі не здатна вирахувати мудака і не народити від нього дитину варта співчуття, а не героїзації. До речі, за критеріями, які Зоя висуває як позитивні, вона сама виглядає чистою лохинею: в неї один чоловік, в них дитина, в них внуки і вони всі відчувають себе єдиною родиною. Принаймні таке враження складається з постів Зої. Ну що тут геройського? Ніякої боротьби. Ніякої романтики. Як на мене, прикладом для наслідування має бути жінка, котра, якщо і розлучається з чоловіком, ...