Зимовий день до вечора іде

Зимовий день до вечора іде.
Він вже відбув своє, йому на спокій.
І сонце з ним холодне, і руде
За обрій хутко, мало не з підскоком.
І спорожніли стомлені шляхи.
І пустирі полегшено зітхнули
Бадиллям, ще із осені сухим,
Відкинувши геть-чисто всі посули.
Й затамували подихи вітри.
Їм гарцювать-ніякого резону.
Тим більше надвечірньої пори
Під радісні церковні передзвони.

Євген ПОСТУЛЬГА