Метелик прокинувся...

Вечір 31.12.22; 19:00+

Привезли на ППУ хлопця з кульовим в шию. На щиті. АГСник. Встиг випустити 5 гранат і впав. Думаємо, що снайпер.
Картина, що закарбувалась і тепер стоїть перед очима - медик під червоним світлом налобного ліхтарика змиває ноші і тиша, всі мовчать. Воїн вже поїхав далі... Вже нема кіпішу; надривних, хриплих криків в рацію "В нас 300. Критичний". Просто червоне світло ліхтарика. Просто ноші. Просто тиша.

Наступає Новий Рік. А отака остання картина цього клятого 2022 року. Ніякої святкової вечері я вже не хотів. Ліг спати, тому що вставати на свою зміну о 01:30.

Не те щоби я не бачив янголів раніше, але цього разу було чомусь інакше. Вражаюче та гнітюче. В чийсь дім Новий Рік увірвався горем. 1 січня повідомлять сім'ю, а вони ж мабуть писали йому привітання та чекали відповіді. Ймовірно піднімали тости за хороше в новому році і... ще не знали. А воїн вже поїхав....

Напевно так цей рік я і запам'ятаю. Світлом червоного ліхтаря та гнітючою тишею.
Вибачте, що написав це, не зміг втримати в собі.

Влад КЛЕПЕЦЬ

P.S. На фото від тепла буржуйки прокинувся метелик в нашому підвалі. Це єдине, що було гарним для цього допису.