Серпневий вірш

Мені у потилицю дихає серпень,
У вікна близький зазирає Марс.
Я свідомий того, що буваю нестерпним,
Та немає нікого у нас, окрім нас.

Про що семафорять щоночі цикади,
Хіба не про те, що вже скоро зима?
Хіба не про вирок, що з райського саду
Нас обох, наче плід недозрілий вийма?

Ще можна стояти і чути як шкіру
Оголену теплі голублять вітри,
Та вже відлітають лелеки у вирій.
У літа імен усього тільки три:

Червень, Липень і третій - достиглий Серпень,
На пляжі піском розсипаючи час,
Скуповує оптом шарфи та берети,
Щоб осінь бува не заскочила нас

Зненацька. А поки - нас двоє під небом,
І тепло, і море нашіптує сни,
Напиймось любові й нічого не треба
Нам більше, щоб знову діждати весни.

Роман КОЛЯДА