реклама партнерів:
Головна › Новини › КРИМІНАЛ

Суд підтвердив, що Гриценко роззброював і послаблював Армію

Народний депутат VIII скликання Іван Вінник виграв суд в Анатолія Гриценка, який вимагав спростувати інформацію про розпродаж армії за час його перебування міністром оборони з 2005 до 2007 року.

Про це на своїй сторінці у фейсбук повідомив політолог, колишній депутат Віктор Уколов.

“Мене дивує нахабство Гриценка, який вирішив заперечити загальновідомі речі, підкріплені документами. Оскільки про звернення Гриценка до суду свого часу написали всі, давайте зробимо відомою інформацію і про те, що він програв справу”, – написав Уколов.

Нагадуємо, раніше на засіданні ТСК Верховної Ради для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання у ЗСУ Іван Вінник заявив, що колишній міністр оборони Анатолій Гриценко за 9 місяців перебування на посаді перевів 919 танків Т-72 у статус надлишкового майна з подальшою їх реалізацією на зовнішні ринки.

Гриценко на посаді глави Міноборони списав і продав 919 танків

“Така кількість – це втричі більше, ніж є зараз на озброєнні у ЗСУ”, – зазначив Вінник.

Крім того, він також підкреслив, що оприлюднена аргументація Анатолія Гриценка про переведення такої кількості танків у статус надлишкового майна у зв’язку з тим, що такі танки не є на озброєнні ЗСУ, та нібито не було можливості їх обслуговувати, – не відповідає дійсності.

“Ми звернулися до Укроборонпрому, який спростував твердження, що танки Т-72 не обслуговуються і не стоять на озброєнні у ЗСУ”, – сказав народний депутат.

За його словами, міністром Гриценком був створений у 2006 році департамент “надлишкового майна” у Міністерстві оборони, з метою продажу військової техніки Збройних сил України.
“Створення департаменту надлишкового майна – це був перший крок до руйнування української армії”, – зазначив посадовець.
Крім того, за словами голови ТСК, створеною схемою розкрадання майна ЗСУ успішно користувались Тимошенко, Єхануров і Янукович.

Відео звіту ДБР визначає дії посадових осіб Генерального Штабу та Міністерства Оборони України, що сприяли початку агресії РФ проти України, а саме:

злочинне скорочення ЗСУ;
підрив стану мобілізаційної готовності;
знищення систем протиповітряної оборони Криму;
незаконні організаційні зміни ЗСУ, які знівелювали стратегічні документи;
невжиття заходів щодо реагування на зовнішні загрози.

Слідство визначило наступних ключових осіб – НГШ В. Замана, міністри Оборони – Д. Саламатін, П. Лебедєв та Президент України В. Янукович, котрий “своїм Указом від 29.12.2012 скасував попередній Указ Президента України від 30.10.2009, яким передбачалося призупинення скорочення українського війська“.
Тобто, слідство вбачає, що скорочення війська – дія, яку слідство визначило як злочинну, відбувалося й до 30.10.2009. Таким чином, коло підозрюваних осіб має бути розширено.

Слідство має всі підстави включити до складу встановленої злочинної групи Міністрів Оборони України, що скорочували ЗСУ до 30.10.2009, зокрема – А. Гриценка та Ю. Єханурова.

Чисельність Збройних Сил України системно скорочувалась за керівництво Міністерством оборони А. Гриценко та Ю. Єхануровим.
А саме:
на 30.12.2004 кількість ЗСУ до 285 000 осіб;
на 30.12.2005 кількість ЗСУ до 245 000 осіб;
на 30.12.2006 кількість ЗСУ до 221 000 осіб;
на 30.12.2007 кількість ЗСУ до 200 000 осіб;
на 31.12.2008 кількість ЗСУ до 191 000 осіб;

Окрема увага слідчих ДБР мала б бути приділена й діяльності А. Гриценко на посаді голови комітету ВРУ з питань національної безпеки і оборони (далі НБО ВРУ), який він очолив після втрати посади в Міноборони.
16/01/2008 в інтерв’ю ВВС Президент Ющенко пояснив причини звільнення А.Гриценко з посади Міністра оборони року, тим що його “не влаштовує рівень боєздатності української армії”.

24.04.2009 Президент Ющенко приймає рішення про збільшення ЗСУ в 2009-2011, реагуючи на заяви МЗС Росії щодо “невизначеності правового статуса острова Тузла”, та вносить в Верховну Раду законопроект № 4411.

А. Гриценко, як голова комітету НБО ВРУ виступає з гострою критикою законопроекту Ющенка, посилаючись на “відсутності гострої військової загрози“, пропонує не розглядати та не приймати рішення тривалістю в три роки, адже на думку Гриценко “буде логічним, щоб новообраний президент як верховний головнокомандуючий запропонував своє бачення розвитку збройних сил, запропонував свої параметри чисельності“. Нагадаю, що на той час Прем’єр міністр Янукович, в уряді якого працював А.Гриценко, не приховував своїх президентських амбіцій та фактично перебував в стані активної передвиборчої кампанії.

Із початком російської агресії, окремі заяви А.Гриценко набули особливого змісту:
15.08.2008 А.Гриценко: “Більшої загрози, аніж ми самі, для України не існує”, “Ми повинні виходити з парадигми: воєнний конфлікт між Україною і Росією недопустимий“. Гриценко адвокатує перебування ЧФ РФ в Криму: “якщо буде правильна ціна” флот РФ треба залишити, адже “влада Севастополя і Сімферополя отримає величезні додаткові ресурси на розвиток міста і Криму в цілому”.

12.09.2008 А.Гриценко заявляє про необхідність “відкликати заявку на план дій щодо набуття Україною членства в НАТО”, аргументуючи це необхідністю “приділити більше уваги “замороженим” регіональним конфліктам”. Здається, в далекому 2008 році, А.Гриценко почав озвучувати фейки російської пропаганди про можливу “громадянську війну в Україні”?

10.09.2009 А.Гриценко заявляє про те, що прийняття російською Держдумою в першому читанні поправки до закону “Про оборону” РФ, які передбачають можливість оперативного використання збройних сил за межами держави, “не несе небезпеки для України. Навпаки, цей оновлений документ дозволяє приймати зважені рішення” .

Не випадково Тимчасова слідча комісія ВРУ щодо знищення ЗСУ (далі ТСК), яку очолював народний депутат від БПП І.Вінник, приділила окрему увагу діяльності А.Гриценко. Згідно звіту комісії, за перебування на посаді Міністра оборони України саме А.Гриценко кількість військового майна, техніки та озброєнь, яка була переведена в статус надлишкового та в подальшому відчужена по мізерній балансовій вартості була найбільшою. Доречи, в одному з інтерв’ю сам А.Гриценко називав посаду Міністра оборони – “міністром надлишкового військового майна”.

Шут во главе армии, это позорище для нас всех

До слова, А.Гриценко звернувся з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації до голови ТСК І.Вінника, з вимогою спростувати висновки Комісії озвучені публічно, зокрема в ефірах українських телеканалів.

Справа № 461/1152/19 було розглянута Галицьким районним судом м. Львова.
27.07.2020 суд прийняв рішення, яке набрало законної сили 26.08.2020 р., яким А.Гриценко було відмовлено в захисті честі та гідності. Поряд з іншим, суд зазначив “що баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та суспільним інтересом знати необхідну інформацію порушено не було” та те, що “висловлювання І.Вінника є достовірними, не підлягають спростуванню, адже отримані з офіційних джерел” .

Слідчим ДБР варто ознайомитися з матеріалами вищезгаданої справи, адже за клопотанням адвокатів І.Вінника до матеріалів справи були долучення окремі первинні документи, завдяки яким напрямок кримінального розслідування про обставини знищення систем ППО в 2003-2013 рр. може отримати нові акценти та динаміку.

Не знаю чи вручили вже А.Гриценко нагороду РФ “За возвращение Крыма”, до якої, на мій погляд, наш “герой” має всі підстави бути представлений.Український світ



Теги:ЗСУ, Анатолій Гриценко, гібридна війна, колабороанти


Читайте також



Коментарі (0)
avatar