Вулиця імені Балицького? Та скільки можна?!

Григорій Васильович Балицький, командир партизанського загону імені Сталіна Чернігівсько-Волинського з’єднання, Герой Радянського Союзу, свої спостереження записував у щоденник, який досі не опублікований. Його фрагменти містяться в книзі «...Создавать невыносимые условия для врага и всех его пособников...». Красные партизаны Украины, 1941-1944: малоизученные страницы истории», виданої в Києві 2006 року. До збірника увійшли документи з архівів України, Польщі, Німеччини, Росії, які відтворюють перший (розгромний) етап партизанів, приписки в оперативних звітах, здійснення тактики випаленої землі, комуністичний партизанський терор, грабежі, мародерство, бандитизм, сексуальне насилля, статеву розбещеність, пияцтво, конфлікти між командуванням загонів і УШПР, внутрішні конфлікти, нестатутні стосунки, дії червоних партизанів проти ОУН-УПА 1943-1944. Щоденникові записи Григорія Балицького в кожній із тем не є офіціозними і тому більш дохідливо розкривають подію.
Наведу деякі з них мовою оригіналу. Щодо приписок в оперативних звітах. Запис від 3 серпня 1943 року: «Получил радиограмму от тов. Фёдорова. «Сообщите… количество раненых, обстановка у Вас, 7 батальон уничтожил 19 поездов. Фёдоров-Дружинин». Особенно крепко меня задела такая неправдивая радиограмма, как «7-й батальон подорвал 19 поездов». Спрашивается, где он мог уничтожить 19 поездов, когда дорога Ковель - Сарны почти не работает, днём поезда ходят, а ночью вообще никакие поезда не ходят? Спрашивается, где же 7 батальон уничтожает поезда?».
Щодо статевої розбещеності. Запис від 13 грудня 1943 року: «Ровно в 7.00 час. пошёл в 3-ю роту посмотреть, все ли командиры участвуют на утренней физзарядке и руководят ею. Прошёлся по взводам, а в 7.30 зашёл в землянку командования роты, оказывается, что командир роты тов. Платонов со своей шмонькой лежит ещё в кровати, а также и политрук тов. Витринский не думает подниматься. Пришлось крепко поругать этих, к слову сказать, будут нарушать распорядок дня внутренней жизни лагеря, к ним буду применять меры наказания».
Щодо грабежів і мародерства. Запис від 16 вересня 1942 року: «… ещё в деревне разобрали почти все вещи, забранные у полицейских. Хоменко было приказано отдать рубаху и куфайку т. Пивню. Хоменко заартачился. Кроме того, Хоменко не раз проявлял недисциплинированность, проявления мародёрства. Так, 15.9.42 г. Хоменко был послан в засаду со стороны Городня - Гомельская. Вместо того, чтобы честно нести службу, этот мерзавец бросил пост и зашёл к одной красноармейке, у которой забрал куфайку, верхнюю рубашку и тельное бельё. Хоменко ни разу не выполнял моего приказания. Хоменко Е.В. 16.9.42 г. был расстрелян».
Щодо пияцтва. Запис від 17 червня 1943 року: «...А в 10.00 тов. Фёдоров прислал связного с донесением немедленно явиться в штаб. Пришлось маленько выпить. За обедом тов. Рванов /нач.штаба соединения/ подал тов. Фёдорову приказ для подписи, но тот категорически отказался подписывать. Всё это явилось результатом того, что тов. Фёдоров был крепко выпивши. В 17.00 часов приказ был зачитан. Суть этого приказа была по нашему дальнейшему маршруту. В 20.00 часов двинулись на марш...».
Цікаві записи Балицького щодо його зусиль проти внутрішніх конфліктів, нестатутних стосунків не лише серед рядових партизанів та їхніх командирів, але й між Федоровим та керівництвом УШПР. Григорій Васильович щирий комуніст, тому його сильно засмучує, як він пише, відсутність більшовицької правди в середовищі високого начальства, яке постійно бреше. Він не приховує своєї ненависті до націоналістів.
Все, що сказано вище, дозволяє стверджувати, що Григорій Балицький був порядною людиною, але вихованою радянським строєм. І тут нічого не вдієш. Він народився в 1906 році, тому його становлення як особистості припало на 1917 і наступні роки. Щоденник Балицького є історичним джерелом і має відповідну цінність для дослідників партизанського руху в Україні. Важливо видати його повністю, без купюр.
Щодо вулиці його імені в Чернігові. Григорій Васильович жив і працював у нашому місті з 1937 до 1941 року директором обласної бібліотеки імені Короленка, завідувачем газети «Більшовик», шифрувальником обкому компартії. Партизанив на Чернігівщині і Волині, опісля працював у Дрогобицькій області, завідував відділом у Кіровоградському обкомі компартії України. У Кіровограді він знайшов спочинок у 1989 році. Однак з Черніговом підтримував тісні зв’язки через колишніх партизанів. Коли у 1976 році вирішувалося питання щодо Миколи Таранущенка, колишнього командира партизанського з’єднання імені Коцюбинського, Григорій Васильович надіслав листа тодішньому керівництву Чернігівського обкому компартії, в якому виклав відомі йому сумнівні факти воєнної біографії Таранущенка. Проте ніхто не взяв це до уваги. Так що чернігівській громаді вирішувати – бути чи не бути вулиці імені Григорія Балицького, Героя Радянського Союзу.