Помста не в той бік
Кілька днів тому з’явилося повідомлення про те, що генеральний директор Меморіального центру голокосту «Бабин Яр» Макс Яковер ініціював перейменування станції метро «Дорогожичі» на «Бабин Яр».
«Зайдя в проект Бабий Яр я с удивлением обнаружил, – пише пан Яковер, – что Город не помнит о том, как убили четверть наших горожан».
Овва, шановний пане, ми не знаємо, що там у Вашому проєкті, але звинувачувати п’ять мільйонів сьогоднішніх мешканців столиці України в безпам’ятстві Ви не маєте жодних підстав. І жодного морального права.
«С ХІХ века эта местность на картах отмечена как “Бабий Яр”, а самые ранние свидетельства об этом названии относятся к XVII веку. ... Прошло много времени и уже в независимой Украине в этом месте появилась станция метро, которая по всем законам должна была называться “Бабиним Яром”.
Так ось, назва місцевості Києва Дорогожичі відома вже понад 1000 років, а перші згадки про неї зафіксовані (див. українську Вікіпедію) в літописах:
980 року – «І прийшов Володимир до Києва з воями многими. І не зміг Ярополк стати супроти Володимира, і заперся Ярополк з людьми своїми і з воєводою Блудом. І стояв Володимир, окопавшись, на Дорогожичі — межи Дорогожичем і Капичем, — і єсть рів [той] і до сьогодні»;
1146 року – «І тоді побіг Ігор і Святослав, [брат його], в горби дорогожицькі, а Ізяслав же з Мстиславом, сином своїм, і з своєю дружиною в’їхали в них у бік їм і стали сікти, і роз’єдналися вони один від одного. А з Ігорем же не було [нікого з тих], хто одлучився. І вбіг Ігор у болото дорогожицьке, і загруз під ним кінь, і не міг він його витягти, бо слабував на ноги»;
1150 року – «І повелів Ізяслав дружині своїй зібратися коло [урочища] Дорогожича, а сам, діждавши ночі, поїхав із Києва»;
1171 року: «Зібралися брати [у] Вишгороді і, прийшовши,стали на [урочищі] Дорогожичі під святим Кирилом Феодорової неділі, а другої неділі обступили увесь город Київ».
Здавалося б, існує сумна історична пам’ятка Бабин Яр – доглядай за нею зі своїм фондом, тим паче що й київська влада доглядає. Так ні ж бо – пан генеральний директор запевняє, що коштів його фонду вистачить і на те, щоб не тільки перейменувати станцію метро, а й здійснити її редизайн (зробити станцію метро частиною Бабиного Яру!).
Не чиніть агресії, пане генеральний директоре! Не смійте нищити історичну пам’ять києворуської столиці. Руки геть від назви ДОРОГОЖИЧІ.
Олесь ШЕВЧЕНКО
«Зайдя в проект Бабий Яр я с удивлением обнаружил, – пише пан Яковер, – что Город не помнит о том, как убили четверть наших горожан».
Овва, шановний пане, ми не знаємо, що там у Вашому проєкті, але звинувачувати п’ять мільйонів сьогоднішніх мешканців столиці України в безпам’ятстві Ви не маєте жодних підстав. І жодного морального права.
«С ХІХ века эта местность на картах отмечена как “Бабий Яр”, а самые ранние свидетельства об этом названии относятся к XVII веку. ... Прошло много времени и уже в независимой Украине в этом месте появилась станция метро, которая по всем законам должна была называться “Бабиним Яром”.
Так ось, назва місцевості Києва Дорогожичі відома вже понад 1000 років, а перші згадки про неї зафіксовані (див. українську Вікіпедію) в літописах:
980 року – «І прийшов Володимир до Києва з воями многими. І не зміг Ярополк стати супроти Володимира, і заперся Ярополк з людьми своїми і з воєводою Блудом. І стояв Володимир, окопавшись, на Дорогожичі — межи Дорогожичем і Капичем, — і єсть рів [той] і до сьогодні»;
1146 року – «І тоді побіг Ігор і Святослав, [брат його], в горби дорогожицькі, а Ізяслав же з Мстиславом, сином своїм, і з своєю дружиною в’їхали в них у бік їм і стали сікти, і роз’єдналися вони один від одного. А з Ігорем же не було [нікого з тих], хто одлучився. І вбіг Ігор у болото дорогожицьке, і загруз під ним кінь, і не міг він його витягти, бо слабував на ноги»;
1150 року – «І повелів Ізяслав дружині своїй зібратися коло [урочища] Дорогожича, а сам, діждавши ночі, поїхав із Києва»;
1171 року: «Зібралися брати [у] Вишгороді і, прийшовши,стали на [урочищі] Дорогожичі під святим Кирилом Феодорової неділі, а другої неділі обступили увесь город Київ».
Здавалося б, існує сумна історична пам’ятка Бабин Яр – доглядай за нею зі своїм фондом, тим паче що й київська влада доглядає. Так ні ж бо – пан генеральний директор запевняє, що коштів його фонду вистачить і на те, щоб не тільки перейменувати станцію метро, а й здійснити її редизайн (зробити станцію метро частиною Бабиного Яру!).
Не чиніть агресії, пане генеральний директоре! Не смійте нищити історичну пам’ять києворуської столиці. Руки геть від назви ДОРОГОЖИЧІ.
Олесь ШЕВЧЕНКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |