Коли гітлерівська армія захопила Маріуполь, 27-річна Єлизавета Бірюкова була дипломованим інженером-технологом Маріупольського рибоконсервного комбінату. Евакуюватися з міста не встигла й наважилася піти працювати на німців. Бірюкова налагодила настільки потужне виробництво консервів, що німці не могли натішитися. Після повернення радянської влади її засудили до 15 років позбавлення волі за колабораціонізм. Але... Маріупольці почали засипати Сталіна, Берію та голів НКВД листами, благаючи про помилування. Люди заявляли: Єлизавета Бірюкова перетворила рибний комбінат на табір спасіння.

Уперше про драматичну історію Єлизавети Бірюкової написала у серії своїх публікацій історик і письменниця Олена Стяжкіна. Це вона знайшла в архіві кримінальну справу на цю молоду жінку, розшукала її родичів у Маріуполі, але, на жаль, знайти з ними спільну мову не вдалося. Тому ми не маємо фото Єлизавети. Відеоролик зробила львівська журналістка Уляна Середич після виступу Олени Стяжкіної перед студентами Українського католицького університету.



Український інститут національної пам’яті