Вінницьке село потроху провалюється в старі штольні

Земля з-під ніг. На Вінниччині через обвал ґрунту три родини вже кілька років живуть без даху над головою. Тоді з'ясували - всьому виною видобування вапняку у радянських штольнях. Постраждалих переселили, проте копальню й досі не закрили. Тож зараз пів-Сапіжанки опинилося над урвищем. Чим це загрожує?

Замість хат - руїни, на городах - кількаметрові провалля. Така нині окраїна Сапіжанки. Пані Марія вже два роки навідується до колишнього обійстя, аби поплакати над утраченим. Розповідає: коли стався обвал - її донька ледь встигла вискочити з будівлі.

Марія, мешканка с. Сапіжанки:

- Вона тоді вибігла, як почало тріщати. А ми були на полі - і каже: ідіть шось побачите! Вона прибігла, а чоловік каже: іди, бо жінка ондо під розвалами кричить.
 
Жертвою масштабного обвалу стала сусідка. Її буквально поховали під собою уламки хати.

Любов, мешканка с. Сапіжанки:

- Жінку доставали, привозили домкрат, щоб підняти стіну, я була зі своїм сином. Після того в нього такий шок, що він до сіх пор не може спати.

Тоді дивом уціліли три родини. Та люди залишилися без майна й даху над головою. А все - через штольні, в яких майже півсторіччя видобували вапняк.

- Під нами пустота.

Розпочалися численні перевірки, відкрили кримінальне провадження за порушення правил охорони та використання надр.

Ганна Олійник, речниця ГУ Національної поліції у Вінницькій області:

- Треба було встановити підпорки, заповнити пустоти відповідними речовинами для того, щоб не було просадки грунту. Але цього зроблено не було. На жаль, в ході розслідування кримінального провадження не вдалося встановити - хто саме винуватець, і хто мав компенсувати кошти, тому що це багато старих шахт - видобуток здійснювався ще з 67-го року. Остання фірма, яка там займалася - розпалася ще в 2012-му.

Провадження - закрили, а завдані людям збитки - їх оцінили на 400 тисяч гривень - компенсувала держава. Здавалося, пристрасті вщухли, та з минулого місяця селяни знову вдарили на сполох.

- Ось цей город - він був рівний! Він зараз сів, це всьо провалилося. Тріщини пішли, і буде дальше валитися! І так оно іде ондо дальше, і так попід хати, туда тоже буде валитися! Бо філера вже не витримують. Лопають.

Урвище знову обстежила комісія з надзвичайних ситуацій.

Олександр Кутовий, керівник сектору ГУ Держслужби з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області:

- В подальшому буде проводитись або ні відселення мешканців села і відповідні дії щодо обмеження доступу людей.

Проте відселити доведеться ледь не півсела, кажуть обурені мешканці. Бо ж справжньої довжини підземних шахт ніхто не знає. Перші обвали сталися наприкінці вісімдесятих років. Тоді все це належало колгоспу.

Петро Фомишин, Сапіжанський сільський голова:

- Сталися масові обвали. На території 36 гектарів. 

Та згодом вапняковий бізнес перекочував до приватних рук. Нині змінився вже третій власник. І що дивує, чоловік отримав всі дозволи й ліцензію через півроку після того, як провалилися будинки. 
 
Микола, підприємець:

- Дозвіл на користування надрами. Це міністерство Геології і надр України видає через рішення обласної ради. Всі погоджувальні документи здаються туда. Це все єсть, так ніхто просто не дасть.

Щоправда, нині підприємець боїться розпочинати видобування вапняку.

Микола, підприємець:

- Щас в принципі працювати неможливо. Почему - потому шо ідуть обвали.

Голова села б'є на сполох і давно просить законсервувати штольні, адже може статися масштабне лихо.

Петро Фомишин, Сапіжанський сільський голова: 

- Сьогодні реально під загрозою є майже 104 гектари землі. Які можуть ну, через десятиріччя провалитися.

Cпочатку він оббивав пороги обласних інстанцій, згодом дістався столиці. Благав, щоб провели георозвідку. Запрошував на екскурсію, але чиновники побоялися лізти всередину. Тож нині селяни, ризикуючи власним життям, показують урядникам, яке жахіття під землею.

- Оце отакі філєра - вони не витримують оці підбори. Всьо висипається, валиться… а ще ці філера - отак їх роздавлює… Ти подиви - от , от і от… Це всьо земля даве, і шов пішов. От його усно даве, і воно потом рухне!

Але чиновникам Вінницької облдержадміністрації, ймовірно, байдуже. Адже вони навіть не спромоглися призначити відповідального за проблему. 

- Як господь нам послав так - то де ж ми подінемося? Але в цім горі щоби нам хтось поміг, га?