22 липня 2014 року Верховна Рада України ухвалила Закон про затвердження указу Президента України Петра Порошенка «Про часткову мобілізацію». Окрім того, були внесені зміни до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Що це означає на практиці для пересічного громадянина України?
Це означає, що всі, хто підпадає під умови мобілізації протягом 45 діб отримають повістку, або дзвінок про те куди і коли необхідно з’явитися для інструктажу і розподілу у частину. Під третю хвилю мобілізації підпадатимуть, в першу чергу, громадяни з військовим досвідом — ті, хто служив у армії та офіцери запасу.
В Указі Президента чітко не вказано кого потрібно мобілізувати і кількісна потреба у мобілізованих. Це означає, що склад і кількість визначатиметься в залежності від розгортання воєнної ситуації.
Змінено також вікова межа:
— піднято вікову межу військовозобов’язаних, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду — до 60 років;
— об’єднано в одну групу «молодший та старший офіцерський склад» і піднято вікову межу осіб офіцерського складу, які перебувають у запасі другого розряду — до 60 років.
Мобілізація, згідно Закону «Про мобілізацію» відбувається в «особливий» або «воєнний» період. У цей період орієнтація на війну відбувається і в економічній сфері. До організації мобілізації будуть активно залучатися місцеві влади, а підприємства переорієнтовано на виробництво продукції для військових потреб. Фінансування відбуватиметься за рахунок державного бюджету. Оскільки відбудеться збільшення замовлень і не лише на державних підприємствах, але і на приватних, це має позитивно відбитися на виробництві. Хоча у цьому випадку спрацював принцип замкненого кола: даючи роботу підприємствам, держава підвищує податки і розширює їх структуру для забезпечення наповнення того ж державного бюджету.
Різкі зміни в сфері оборони і пов’язані з ними зміни у економічному законодавстві може дати поштовх до нових корупційних моментів: у медичних комісіях, що визначають стан здоров’я військовозобов’язаного, у військкоматах, у розподілі воєнних замовлень і фінансуванні військових потреб.
Хотілося б сказати, що за таких умов необхідно підвищити повноваження контролюючих органів. Та, навіть у тих же контролюючих органах, все впирається у людський фактор. Обіцяної люстрації ніхто не проводив, тому старі методи роботи чиновників нікуди не поділися.
Головна надія сьогодні на зміну свідомості людей і на активність громадських організацій.
І замість висновку цитата з соціальної мережі для роздумів: «Єгор Чечеринда:
В Украіні військових — 120 тисяч. Ще 35 тисяч — сбу-шників і 350 тисяч — міліціонерів. Разом — півмільйона озброєних людей, які у своєму житті нічого не виробляють, окрім того, що мають захищати життя і спокій громадян. Зараз у зоні АТО воюють 40 тисяч вояків… Для чого проводити додаткову мобілізацію, якщо в АТО і сьогодні НЕ ЗАДІЯНІ 80 тисяч військовослужбоців, понад 30 тисяч сбу-шників, я вже не кажу про 350 тисяч співробітників МВС… Поясніть мені цю нелогічну арифметику…»