Українська економіка потерпає відразу від кількох напастей. До світової економічної кризи, яка вдарила і по нашій державі, додалися вибори. Причому, оскільки ми матимемо наступного року щонайменше дві виборчі кампанії – президентську та місцеву, – вона триватиме щонайменше півроку.
А віднедавна з’явилася ще одна проблема – епідемія грипу, яка матиме не тільки медичні, а й економічні наслідки. Про вплив політики й інфекційних хвороб на економіку – в розмові з Ростиславом Слав’юком.– Пане професоре, про грип говорять із погляду медицини, однак, напевне, в цієї епідемії є і економічний вимір? – Справді, епідемія має вплив на економіку. А саме – на скорочення продажів багатьох груп товарів, що призведе до недоотримання податків і ненадходження коштів до бюджету. Три тижні такого згортання вдарить по всіх рівнях бюджету, по доходах підприємств і населення. Проте вплив епідемії не буде тривалим. Якщо говорити про реальний сектор економіки, то її негатив у тому, що частина працівників не виходила на роботу, зокрема в будівництві, яке і так потерпіло. Щодо скорочення в споживчому секторі, то менше коштів надходить у банки, відбувається менше операцій. Проте після епідемії в економіці знову буде пожвавлення, повернеться на традиційний для зими рівень споживання, тим паче, після хвороби люди дуже активно купуватимуть зимовий одяг і продукти. – Ви сказали про тих, хто втратить. Однак нині говорять про те, що на епідемії непогано заробляють фармацевти...– Якщо говорити про позитив, то фармацевтична промисловість у частині окремих медпрепаратів і окремих видів медтехніки матиме багато змін. Уже тепер фармацевти починають виробляти більше вітамінів, шукають замінники імпортним лікам. Під час епідемії вони отримали факт незадоволеного попиту, а для ринку це найкращий сигнал. Фармацевти не просто заробили на біді, а й трішечки штовхнули галузь уперед. Уже всі знають, що закордонні ліки не завжди такі ефективні, як про них пишуть, отож фармацевти цю нішу займатимуть, адже досі вітчизняних виробників витісняли з ринку. І якщо наші продуценти медичних препаратів не скористаються цим, то гріш їм ціна. Звичайно, на епідемії заробили аптеки, адже в туди перекочували небачені за останні 10-15 років суми грошей.– На щастя, епідемія триває недовго. А от вибори... Як вони вплинуть на ситуацію в економіці? – Якщо говорити про вибори, то в українців постійно домінувала думка: от цього разу виберемо і щось нарешті зміниться. Напевно, нам усім треба перестати жити ілюзіями, бо вибори – це зміна осіб, а не економічної та політичної парадигми. Тому, хто керуватиме цими процесами, немає особливого значення. У нас, на жаль, немає раціональної економіки, а є несформоване капіталістичне мислення. Від кожних виборів бізнес на щось чекає і вкладає в них, аби потім отримати чи преференції, чи пріоритети в економіці. Парадокс у тому, що від усіх кандидатів хочуть, аби вони навели порядок. А поняття наведення порядку і стимулювання розвитку бізнесу несумісні. Бо бізнес ніколи не виникав у чистих умовах, це завжди було пов’язано з криміналом. У нас же за десяток років сформувався такий потужний клас олігархів, якого немає ні в Польщі, ні в Чехії, ні в інших країнах. Найбільше зараз наведення порядку обіцяє Юлія Тимошенко, однак де гарантія, що наведення ладу не перетвориться на ущемлення неблизьких і підтримку близьких підприємців. Утім я вважаю, що зараз політика вже так не впливає на економіку та розвивається своїми методами. – Чи можна в нас очікувати серйозних змін у банківській сфері?– В Україні майже 200 банків, і частину з них було створено для того, щоб пізніше продати. Це ментальність українців – вклав мільйон, а продав за десять. Чимало наших банків за мірками Європи є недієздатними. Іноземні інвестори вивчали наш ринок і такі дрібні фінустанови не купували, адже їх цікавить якісний, дорогий бізнес, із хорошою інфраструктурою. Тому зараз у банківській сфері буде другий етап зміни, і, як я їх називаю, “банчки” не створюватимуть. Нині виникає потреба в потужних системних банках. Оскільки на ринку вже є серйозні іноземні фінустанови, то з ними може конкурувати тільки серйозна структура. У банківській сфері використовуватимуть нові технології, відбудеться скорочення персоналу, але потім настане розширення, збільшення банківських продуктів і мережі.– Нещодавно Нацбанк перевів кілька проблемних банків у групу тимчасових учасників Фонду гарантування вкладів. Чи не є це початком їх ліквідації?– Мені взагалі не подобається, як ялозять проблему гарантування-негарантування вкладів. Річ у тім, що Фонд гарантування вкладів населення не може всім гарантувати втрати, оскільки не має змоги покрити всі ризики. Хочу нагадати, що минулої зими вимоги населення до банків перевищували в “ен” разів можливості банків. Нині потрібно ставити питання не про гарантування вкладів, а про розвиток банківської системи. Фінустанова повинна сама забезпечити гарантію перед вкладниками, і цією гарантією має бути масштаб її капіталу. Тому НБУ виступає правильно, коли вимагає нарощення власного капіталу банків. У нас банк повинен мати 10 млн. євро власного капіталу, а за кордоном мають по 40 млрд. доларів. По суті, наші банки рівні канадській студентській кредитній спілці. Тож Фонд гарантування є тільки допоміжним засобом. У можливу зону ліквідації нині потрапили вісім банків. Однак є низка інших, менеджмент яких визнає, що їх функція на ринку завершилася. Вони не банкрути, просто є банки, що працювали під прикриттям певних груп, які після виборів можуть утратити вплив. Якщо ми говоримо, що банк, не будучи рядовим, має мільярди доларів запозичень за кордоном і нині порушує питання про допомогу держави, то виникає запитання: чому за державні кошти мають гасити заборгованість конкретного олігарха? Питання про рекапіталізацію загальмували, бо уряд оцінив ризики, адже фактично бере на себе борги певного банку. Тож тут іще буде дуже серйозний процес, і після виборів один із таких великих банків, і не із згаданої вісімки, буде ліквідовано. У нас нині дві проблеми. Перша – у нас багато банків, які створили мережу, а своїх функцій повною мірою не виконують. Друга – там, де банки потрібні, їх немає. На нас чекає дуже серйозне укрупнення регіональних відділень, і цей процес уже розпочався. Першими це почали здійснювати банки з іноземним капіталом. Львів, Одеса, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк – це міста, де зосереджуються потужні банківські центри. –Отже, Львів таки має шанс стати банківським центром Західної України. Як це вплине на місто?– Львів цей шлях уже почав. Місто матиме потужну банківську систему, зокрема регіональні банки, як “Фольксбанк” і “Кредобанк”, у нас також будуть регіональні відділення більшості банків. Львів акумулюватиме в себе ресурси, які “крутяться” в західному регіоні. Він утратив статус міста-виробника. Тепер тут розвиватиметься туризм, обслуговування, банківська система, а також освіта й наука.
Розмовляв Олександр Сирцов
Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "Львів перетворюється на регіональний банківський центр"